Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

Весілля… Скільки розчулення та захоплення викликає це слово у юних панянок. Ця грандіозна подія — численні гості, шум, веселощі, клятви, вимовлені у помпезній обстановці… Хвилинку. У Поліни вже все це було, причому двічі — земне весілля з красенем Микитою, перспективним і багатообіцяючим, а краще сказати тим, хто багато обіцяв і цинічно зрадив, і друге — з Радником Тайлером, яке Поліна без огиди й досі згадувати не могла.

Спасибі Рональду — він все розумів. Тонко відчував, чому Поля так насторожено ставиться до майбутньої події, чому не відчуває жодної краплі романтичних почуттів і традиційного для нареченої благоговійного трепету.

Він повністю взяв організацію весільних урочистостей на себе, чому Поліна була нескінченно рада. Вона здогадувалася, наскільки помпезним буде цей захід — все-таки одружується король. І була налаштована мужньо пережити всі належні за протоколом дійства. Хіба могла вона знати, що це очікувано моторошне торжество таки стане для неї однією з найзворушливіших подій у житті?

День видався дуже сніжним. Зима вже остаточно вступила в права. Поліні подобалася білосніжність, що огорнула палац і парк. Біля неї крутилися кілька модисток та камеристок — вдягали у весільне вбрання. Поля повністю віддалася їхнім вправним рукам. Сама ж милувалася казковим видом за вікном. Напевно, це відлуння дитинства — снігопад асоціювався з Новим роком, святами, канікулами, подарунками.

Поліна думала, що їй спорудять складну високу зачіску, але старша камеристка, яка керувала процесом, наказала перукарю залишити волосся розпущеним.

— Про це просив Його Величність, — пояснила вона.

Перукар лише надав волоссю хвилястості й обсипав блискітками. Щойно він закінчив, перед Поліною з'явилося дзеркало, яке відобразило її в повний зріст. Поля усміхнулася. Кравчині, камеристки, перукарі — усі причетні до створення образу постаралися на славу. Вона виглядала ніжно та жіночно. Рональду сподобається... Від цієї, здавалося б, невинної думки до щік прилив жар. Вона знала, відчувала, як Рон чекає сьогоднішньої ночі. Минув уже місяць з того дня, як він зробив Поліні пропозицію і весь цей місяць він прожив у боротьбі зі своїми бажаннями. Залишаючись із Поліною наодинці, Рональд стільки разів доходив майже до самої межі, але завжди зупинявся. Благородство і моральні норми, що панують у цьому світі, не дозволяли йому зробити жінку своєю доти, доки їхній союз не освятить Пресвітлий…

Глорі, що сяяла з самого ранку, зіскочила з крісла, з якого спостерігала за підготовкою сестри, і підбігла, щоб протягнути подарунок — тонкі витончені мереживні рукавички. Поліна знала, що дівчинка зробила їх своїми руками — у неї чудово виходить плести мереживо.

Звичним рухом Поля притягнула Кульбабку до себе і цмокнула в пухнасте волосся. Хм. А Глорі підросла. Вже доводиться вставати навшпиньки, щоб дотягнутися поцілунком до її маківки. Тут, у палаці, всі намагалися відгодувати бліду і худу сироту, включаючи Рональда, який регулярно балував її солодощами. Але все це поки що йшло лише в зріст.

У зал для церемоній Поліну проводжала ціла процесія. Королеві належить мати помічниць-фрейлін, і Поля встигла обзавестися першими приятельками, деякі з яких, як вона сподівалася, з часом стануть подругами. Серед них була П'єліна. Полі вдалося розгадати секрет загадкової сулії зі схованки Тайлера, і П'єліна була цілком виправдана.

Як виявилося, сулія справді була артефактом із прихованою природою. Вона була зроблена зі спеціального магічного скла і зберігала пам'ять про всі рідини, які коли-небудь побували в ній. І не лише про самі рідини, а й про те, коли і для чого ці рідини застосовувалися. З'ясувалося, що підпільні маги частенько використовували подібний трюк — продавали клієнтам особливо небезпечні зілля у пляшках та флаконах, виготовлених з такого особливого магічного скла. Щоб у разі чого було чим цих клієнтів шантажувати. У такій пляшці Тайлер і зберігав зілля, від якого постраждала сестра П'єліни, а потім мала постраждати і Поліна, але він і не підозрював, що скло планомірно збирало на нього компромат.

П'єліна здогадалася про властивості пляшки і пішла на ризик — зважилася зустрітися з заарештованим Ізіалем, який, як вона сподівалася, зможе підтвердити, що скло особливе і з нього можна зчитати потрібну інформацію. Ізіаль вважався у таких питаннях фахівцем.

На щастя, його допомога не знадобилася. Полінин дар, яким вона поступово вчилася керувати, допоміг їй і самій прочитати всі секрети, які ввібрала пам'ять магічного скла. І в результаті вдалося довести причетність Тайлера до смерті сестри П'єліни і спроби завдати шкоди Поліні. Тайлера було взято під варту. Експерименти П'єліни над його ментальним полем не пошкодили його свідомість, а лише тимчасово затуманили. Тому перед судом, який має відбутися через місяць, він стане цілком осудним.

Поліні не подобалося, що в такий особливий день в її голові проскакують такі неприємні спогади. Але це були наслідки пишної церемонії. Коли довкола стільки людей думки мимоволі стають хаотичними та неспокійними. Нічого, Поліно, тримайся. Це лише початок. У залі для церемоній, куди вона прямувала зі своєю свитою, яблуку не буде де впасти, ось де буде повний аншлаг. На весільні урочистості з'їхалися сотні абсолютно незнайомих Поліні гостей з усієї Ластвандії та сусідніх королівств. Це випробування набагато серйозніше, ніж земні весілля, де наречені вперше бачать лише половину запрошених.

Церемоніймейстер відчинив перед Поліною двері, і вона увійшла до зали, де коливалося живе море людей. Усі погляди, як по команді, спрямувалися на неї. Сотні очей з цікавістю вивчали наречену. Срібляста доріжка по центру зали вела Полю прямо до нареченого. Звучала урочиста музика, і звідусіль було чути захоплені зітхання. Поліна дивилася на Рональда, і їй теж хотілося затамувати подих від захоплення. Її чоловік, її лицар був як завжди незворушний. Мужній. Вродливий. Чудовий. У строгому парадному камзолі… А що це у нього в руках? Шубка??? Мила біла з коротким пухнастим хутром. Поліна статно крокувала сріблястою доріжкою до нареченого і всі її думки були зайняті питанням: що б це означало? Якби не ця загадкова шубка, то у Полі на обличчі зараз напевно завмер би напружений вимучений вираз — відповідний урочистості моменту та протоколу. Але натомість вона усміхалася від того, як сильно розпалилася її цікавість.