Читати книгу - "Іліада. Одіссея"

360] Весь він закляк. Підійшовши до нього, Гермес-доброчинець

361] Старця за руки узяв, і розпитувать став, і промовив:

362] «Батьку, куди це ти коней і мулів своїх поганяєш

363] В ніч божественну оцю, коли смертні усі спочивають?

364] Ти не боїшся ахеїв, що зовсім відціль недалеко

365] Дихають сили лихої й ворожої злоби диханням?

366] А як побачив би хто, як у млі бистролетної ночі

367] Стільки скарбів ти везеш, - що б відчув ти тоді своїм серцем?

368] Не молодий-бо ти й сам, ще й старий, хто тебе супроводить, -

369] Як оборонитесь ви, коли хтось нападе на вас перший?

370] Я ж не вчиню тобі жодного лиха і навіть од інших

371] Оборонятиму: схожий на рідного ти мого батька».

372] В відповідь мовив йому староденний Пріам боговидий:

373] «Все так направду і є, як кажеш ти, люба дитино!

374] Та із богів свою руку простер уже хтось наді мною,

375] Давши такого, як ти, супутника стріти в дорозі

376] Доброзичливого, гарного й зростом своїм, і на вроду,

377] Мудрого розумом, - видно, в щасливих батьків ти родився».

378] В відповідь мовив на це проводар йому, світлий дозорець:

379] «Так, справедливо усе й до ладу ти, старче, говориш.

380] Ти мені от що скажи, та розказуй одверто і щиро:

381] Чи виправляєш кудись до чужинних людей ти численні,

382] Цінні скарби свої, щоб зберегти їх для тебе, напевне,

383] Чи залишити готові усі Іліон ви священний,

384] Страхом охоплені? Найсміливіший у війську загинув,

385] Син твій! Нічим же не гірший в бою він за воїв ахейських».

386] В відповідь мовив йому староденний Пріам боговидий:

387] «Хто ж бо ти сам, мій найкращий? В яких ти батьків народився?

388] Як же ти гарно про сина мого безталанного мовиш».

389] В відповідь мовив на це проводар йому, світлий дозорець:

390] «Хочеш ти, видно, про Гектара, старче, мене розпитати.

391] Часто в боях, де слави мужі набувають, на власні

392] Очі я бачив його, навіть в день той, коли, одігнавши

393] До кораблів, побивав аргеїв він гострою міддю.

394] Стоячи здалеку, ми дивувалися. Битися з вами

395] Забороняв нам Ахілл, що на сина Атрея був гнівний.

396] Сам я - товариш його, на однім кораблі з ним прибулий.

397] Із мірмідонян я родом, мій батько - славетний Поліктор,

398] Муж він заможний, роками такий же, як ти, староденний.

399] Шестеро дома лишилось синів його, я ж оце сьомий.

400] Випав мені жеребок - Ахілла сюди проводжати.

401] Від кораблів оце я прийшов на рівнину. З світанням

402] Мають із боєм на місто іти бистроокі ахеї.

403] Вже надокучило тут їм без діла сидіти, й не можуть

404] Стримати їх поривання до бою державці ахейські».

405] В відповідь мовив йому староденний Пріам боговидий:

406] «Якщо ти справді товариш Ахілла, сина Пелея,

407] То я благаю тебе, розкажи мені щиро всю правду.

408] Чи біля бистрих човнів лежить іще син мій, чи кинув

409] Псам на поталу Ахілл його, геть на шматки порубавши?»

410] В відповідь мовив на це проводар йому, світлий дозорець:

411] «Старче, ні пси, ані хижі птахи його ще не терзали,

412] Він у наметі Ахілловім, перед човном його бистрим,

413] Все ще лежить. Дванадцять минуло вже днів, але й досі

414] Тіло його не гниє, не їдять його трупа жадливо

415] Черви, що воїв тіла, полеглих в бою, пожирають.

416] Правда, щодня, ледве рання засяє зоря богосвітла,

417] Труп він волочить нещадно круг гробу коханого друга,

418] Але йому це не шкодить. Ти б, глянувши, й сам здивувався:

419] Він як росою омитий лежить, ні краплиночки крові,

420] Ані пляминки на ньому, - всі загоїлись рани,

421] Що завдали йому гострої міді численні удари.

422] Так-то піклуються сином твоїм безпечальні богове,

423] Навіть і мертвим, - мабуть, усім серцем вони його люблять».

424] Мовив він так, і старець зрадів, і до нього промовив:

425] «О, як то добре, дитино, приносити жертви належні

426] Вічним богам. Тож і син мій, коли іще був він у мене,

427] Не забував у господі богів, що живуть на Олімпі, -

428] Тим-то вони і по смертному часі його спогадали.

429] Ти ж у дарунок прийми од мене цей келих чудовий,

430] Стань біля мене й під захистом вічних богів олімпійських

431] Сам проведи до намету славетного сина Пелея».

432] В відповідь мовив на це проводар йому, світлий дозорець:

433] «Юного, старче, мене спокушаєш, та марно схиляєш

434] Поза Ахіллом коштовні дарунки від тебе прийняти.

435] Цілим-бо серцем своїм і соромлюся я, і боюся

436] В чімсь обмануть його, щоб не зазнать за це лиха пізніше!

437] А провожать тебе я хоч до славного Аргоса радий,

438] Охоронять на швидких кораблях і шляхах сухопутних.

439] Хто б на такого не зважив супутця й напав би на тебе».

440] 1 Мовив слова ці Гермес-доброчинець і скочив на повіз,

441] В руки могутні мерщій ухопив батога він і віжки

442] І надихнув незвичайної прудкості коням і мулам.

443] Швидко домчали до валу навкруг кораблів і до рову,

444] Де перед тим вартові готували ахеям вечерю.

445] Сон на сторожу пролив проводар тоді, світлий дозорець,

446] Всіх він приспав і, відсунувши засуви й браму розкривши,

447] Старця Пріама завів і його колісницю з дарами.

448] От до високого врешті вони добулися намету

449] Сина Пелея, - його мірмідонці йому збудували,

450] В лісі ялин нарубавши, а зверху поклали покрівлю

451] Із очерету пухнастого, в луках його назбиравши.

452] Опорядили вождеві й подвір'я навколо намету,

453] Тином обвівши густим. Замикалася брама єдиним

454] Засувом, теж ялиновим, важенним таким, що ахейських

455] Троє мужів засували його й відмикали ще троє

456] Інших мужів. Ахілл же і сам його міг засувати.

457] Браму оцю відчинив перед старцем Гермес-доброчинець,

458] Славні дарунки завіз прудконогому сину Пелея,

459] Із колісниці на землю зійшов і до старця промовив:

460] «Старче мій, бог я безсмертний, Гермес - я до тебе з Олімпу

461] Посланий, - батько звелів мені бути твоїм провожатим.

462] Та вже й вертатися час. Потрапляти на очі Ахіллу

463] Я б не хотів. Безсмертному