Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Трістрам Шенді 📚 - Українською

Читати книгу - "Трістрам Шенді"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Трістрам Шенді" автора Лоренс Стерн. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 141 142 143 ... 176
Перейти на сторінку:
через Дунай, переправився через Лех, – проник зі своїми військами в саме серце імперії, пройшовши на чолі їх через Фрейбург, Гокенверт і Шенефельд до рівнин Бленгейма і Гохштета? – Хоч який він великий полководець, капрале, а кроку ступити б не міг, не міг би зробити навіть денного переходу без допомоги географії. – Що ж до хронології, Тріме, – вів далі дядько Тобі, знову спокійно всідаючись у вартівні, – то я, признатися, гадаю, що солдат найлегше міг би обійтися без цієї науки, коли б не надія, що вона коли-небудь визначить йому час винаходу пороху, бо страшна його дія, що подібно до грому все перед собою вергає, ознаменувала для нас нову еру в галузі військової справи, змінивши докорінно характер нападу та оборони, як на суші, так і на морі, та зажадавши від військових такого мистецтва і спритності, що не шкода ніяких зусиль для точного визначення часу його відкриття – і встановлення, яка велика людина і за яких обставин зробила це відкриття.

– Я не збираюся, – вів далі дядько Тобі, – вступити в суперечку з істориками, які всі згодні, що тисяча триста вісімдесятого року після народження Христа, за царювання Венцеслава, сина Карла Четвертого,[383]

– якийсь священик, на ім’я Шварц,[384] навчив вживання пороху венеціанців у їх війнах із генуезцями, але, поза сумнівом, він не був першим, бо, якщо вірити дон Педро, єпископові Леонському… – Як це вийшло, з дозволу вашої милості, що священики та єпископи стільки завдавали клопоту своїм головам порохом? – Бог його знає, – відповів дядько Тобі, – провидіння звідусіль дістає добро. – Отже, дон Педро стверджує у своїй хроніці про короля Альфонса, завойовника Толедо, що тисяча триста сорок третього року, тобто аж за тридцять сім років до вищезгаданої дати, секрет виготовлення пороху був добре відомий, і його вже у той час із успіхом застосовували як маври, так і християни, не лише в морських битвах, але і при багатьох достопам’ятних облогах в Іспанії та Берберії.[385] – Усім відомо також, що чернець Бекон[386] докладно писав про порох і великодушно залишив світу рецепт його виготовлення ще за сто п’ятдесят років до народження Шварца – і що китайці, – додав дядько Тобі, – ще більше збивають нас з пантелику та заплутують усі наші розрахунки, нахваляючись, ніби цей винахід був їм відомий за декілька століть навіть до Бекона. —

– Це зграя брехунів, я гадаю, – вигукнув Трім.

– Не знаю, вже з якої причини, – сказав дядько Тобі, – але вони із цього приводу помиляються, як показує жалюгідний стан, в якому перебуває у них нині фортифікація: адже вони знають із неї тільки fossé[387] із цегляною стіною, та до того ж іще не фланкований, – а те, що вони видають нам за бастіон на кожному його розі, побудовано так по-варварськи, що всякий це сприйме…

– За один із семи моїх зáмків, з дозволу вашої милості, – сказав Трім.

Дядько Тобі хоча й украй потребував якого-небудь порівняння, проте ввічливо відхилив пропозицію Тріма – але коли той йому сказав, що у нього є в Богемії ще півдюжини замків, яких він не знає, як здихатися, – дядько Тобі був такий зворушений простодушним жартом капрала – що перервав своє міркування про порох – і попросив капрала продовжувати історію про короля богемського та сім його замків.

Продовження історії про короля богемського та сім його зáмків

– Цей нещасний король богемський… – сказав Трім. – Значить, він був нещасний? – вигукнув дядько Тобі, який так занурився у своє міркування про порох та інші військові речі, що хоча і попросив капрала продовжувати, все-таки численні зауваження, якими він переривав бідолаху, не настільки виразно були відсутні в його свідомості, щоб зробити для нього зрозумілим цей епітет. – Значить, він був нещасний, Тріме? – з почуттям сказав дядько Тобі. – Капрал, пославши насамперед це злощасне слово з усіма його синонімами до дідька, подумки пробіг найголовніші подій з історії короля богемського; але всі вони показували, що – король був щаслива людина, що коли-небудь жила на землі, – і це збило капрала з пантелику; не бажаючи, проте, брати назад свій епітет – ще менше – пояснювати його – і щонайменше – перекручувати факти (як роблять це люди науки) на догоду упередженій теорії, – він подивився на дядька Тобі, шукаючи від нього допомоги, – але побачивши, що дядько Тобі чекає від нього того ж самого, – прокашлявся і вів далі. —

– Цей король богемський, з дозволу вашої милості, був нещасний тому – що дуже любив мореплавання і морську справу – а сталося так, що в усьому богемському королівстві не було жодного морського порту. —

– Звідки ж, у дідька, йому там бути, Тріме? – вигукнув дядько Тобі. – Адже Богемія країна континентальна, і нічого іншого в ній статися не могло б. – Могло б, – заперечив Трім, – якби була воля Божа. —

Дядько Тобі ніколи не говорив про суть і основні властивості Бога інакше, як із невпевненістю й нерішучістю. —

– Не думаю, – заперечив дядько Тобі, трохи помовчавши, – бо, оскільки, як я сказав, країна континентальна і межує з Сілезією та Моравією на сході, з Лузацією та Верхньою Саксонією на півночі, з Франконією на заході і з Баварією на півдні, Богемія не могла б досягти моря, не переставши бути Богемією, – так само як і море, з іншого боку, не могло б дійти до Богемії, не затопивши значної частини Німеччини та не винищивши мільйони нещасних її жителів, які не в змозі були б від нього врятуватись. – Який жах! – вигукнув Трім. – Це свідчило б, – м’яко додав дядько Тобі, – про таку безжальність батька всякого милосердя – що, мені здається, Тріме, – така річ жодним чином не могла б статися.

Капрал вклонився на знак своєї повної згоди і вів далі:

– Отже, одного прекрасного літнього вечора королю богемському нагодилося піти погуляти з королевою та придворними. – Оце інша справа, Тріме, тут слово нагодилося цілком доречне, – вигукнув дядько Тобі, – тому що король богемський міг піти погуляти з королевою, а міг і не піти, – це була справа випадку, могло статись і так і отак, залежно від обставин.

– Король Вільгельм, з дозволу вашої милості, – сказав Трім, – був тієї думки, що все зумовлено на цьому світі, а тому часто мовив своїм солдатам: «У кожної кулі своє призначення». – Він був велика людина, – сказав дядько Тобі. – І я до цього дня вважаю, – вів далі Трім, – що постріл, який

1 ... 141 142 143 ... 176
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трістрам Шенді», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трістрам Шенді"