Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Мені зовсім не сподобалося. У польоті немає жодної свободи. Мабуть, птахи відчувають цю свободу, але люди так влаштовані… Вони вільні лише тоді, коли в них на душі легко. Тільки тоді вони по-справжньому літають. А просто ширяти в небі... нічого особливого. Чому ти вирішила поставити такі офіційні питання, немов тоді, коли ми йшли з печери, і ти запитала про сифони.
— Тому що я знову збентежена. Хочу вас взяти за руку чи поцілувати – і не можу. Коли я думала, що ви несправжній все було так просто. Але сьогодні ви такий холодний…
— Ти знову називаєш мене на ви…
— Ти дуже схожий сьогодні на короля Айронвуда… Тим більше згадав свою наречену і сказав, що я багато брехала про свій світ…
- Джейн, - він ніжно взяв її за руку, - ти можеш торкатися мене, коли захочеш. Я не холодний, а просто задумливий, тим більше після того, як ти розповіла правду про мого Батька. І я хотів сказати… Я люблю тебе.
Цієї хвилини Джейн теж відчула, як через світло з нею спілкується Бог. У її душі жило кохання, і вона відповіла Феліксу:
- Я теж люблю тебе.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Срібне яблуко, Анна Авілова», після закриття браузера.
