Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

— Я маю розповісти тобі щось важливе. Саме про те, що все не випадково. На роботі мені потрапила стаття. Тридцять три роки тому в нашому місті була таємна лабораторія, і твій Батько був там. Здається, той страшний світ, про який він розповідав це мій світ. Там, у лабораторії, його дійсно могли мучити, вивчати його природу. І потім будівля вибухнула, внаслідок вибухів якась зелена субстанція прорвалась із резервуарів і кудись зникла. Я думаю, що твій Батько підірвав будівлю та відкрив портал до Айронвуда. А "зелена вода" випадково потрапила слідом за ним у портал. По термінах все теж сходиться. Спочатку до Айронвуда прийшла “зелена вода”, а потім через три тижні твій Батько з'явився у Великих Садах. Він міг весь цей час там бути. Просто не знав, що там є люди, чи не міг їх знайти. Або, можливо, чекав на місці своєї появи одну жінку, перш ніж пішов когось шукати.

- Яку жінку?

— У лабораторії працювала жінка, на ім'я Дорота Кларк. Сестра місис Кларк розповіла, що Дорота була закохана у твого батька, і що він подарував їй якийсь браслет, який вона забороняла будь-кому чіпати. Фелікс, місис Кларк – це та літня жінка, яку я намагалася врятувати, і я торкнулася її браслета того дня. А потім опинилася в Айронвуді. Твій Батько залишив їй вхід до порталу. Але вона чомусь не пішла за ним, а лишилася.

Різні тварюки зі всіх світів теж почали потрапляти до Айронвуда після появи “зеленої води” та приходу твого батька. Можна припустити, що він так грубо увірвався до Айронвуда, адже він рятував своє життя, що створив якусь дірку у просторі. І всі почали крізь неї потрапляти. Але це лише мої припущення. Ми не можемо знати напевно.

Фелікс задумливо відвернувся до річки.

- Виходить, мій Батько зовсім не рятівник. Він привів за собою “зелену воду” і зробив дірку, в яку потрапляють тварюки з інших світів... Нехай навіть він не хотів цього. Але все ж таки.

— Може, все й не так. Ми можемо лише здогадуватись.

Він похитав головою.

- Занадто багато збігів.

Здається, він хотів сказати ще щось, але в останній момент передумав. Хвилину він дивився в далечінь, і Джейн не хотіла порушувати цю тишу.

Нарешті він заговорив.

— Я мушу все виправити. Айронвуд має стати зеленим островом, як і раніше.

- Ти повернеш свої сили, і все виправиш. - Джейн не змогла договорити. Вона не раз чула, що йому треба повернутись. Але, жодного разу за три зустрічі він не говорив, чи повернувся б він назад до Джейн у її світ. Після. Коли врятував би тих, кого ще можна було врятувати, коли б відновив зелень. Може років за десять чи навіть двадцять... Але він не говорив про це. Джейн з гіркотою думала про те, що поки вона страждала всі ці п'ять місяців, він був так близько. Вони могли б бути разом хоча б цей час.

— Прогуляємось?

Джейн посміхнулася, і вони пішли алеєю. Вона хотіла взяти його за руку, але так і не наважилася.

— Касандра мені всі вуха продзижчала історією про голограми. Тут звичайно таке існує, але не в такому масштабі, як ти казала.

Джейн засміялася. Вишивання з дамами були так давно, що вона встигла забути, що говорила на них.

— А їй сподобалася ідея, що можна навіть з кімнати не виходити? — жіноче нутро всередині Джейн дуже хотіло обсміяти наречену Фелікса. Вона так і не знала, як він насправді ставився до своєї нареченої. Хоча на пляжі прикидаючись сином вітражника, він казав, що кохання – це міф.

Фелікс не відповів на веселощі Джейн.

- Вона зовсім не дурна, дарма ти смієшся. Ти розповіла небилицю про свій світ, звідки їй знати. Вона повірила. І я повірив.

Джейн побачила в його очах такий знайомий їй холод.

— Ти вирішив мене повичитувати?

— Ти багато брехала про свій світ.

Джейн образили його слова.

— Я просто багато чого не могла пояснити. А історія з голограмою була просто жартом.

Він зупинився і задумливо глянув у далечінь. Для нашого світу подібна поведінка була просто нестерпною. Не можна посеред розмови раптом надовго замовкнути й дивитись убік. Але Джейн знала, що король Айронвуда завжди робив посеред розмови, що хотів.

— Я зробив для тебе новорічну кулю, — сказав він, як ні в чому не бувало. — Тепер я справді знаю, що таке Новий рік і сподіваюся, ти мені покажеш, як його святкують.

- Ти хочеш зустріти зі мною Новий рік? І зробив мені кулю?

- Так, хочу.

Джейн почувала себе найщасливішою у світі. Ще хвилину тому вона злякалася того, що він згадав про Касандру і докоряв Джейн у брехні, а зараз вони вже планують спільну зустріч Нового року.

— Зазвичай, у новорічну ніч моя родина їде до заміського будинку, я хотіла б, щоб ти поїхав туди з нами.

— Я поїду.

Раптом велика ворона каркнула просто над їхніми головами. Джейн подивилася на птаха і згадала те, про що колись хотіла запитати:

— А ти колись літав?

— Звичайно, літав, — безтурботно сказав він.

- І яке відчуття?