Читати книгу - "100 чарівних казок світу"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Ти, Киріке, мабуть, утратив здоровий глузд? Для такої служби сотні, а то й тисячі рук потрібні. Гра не варта двох в'язанок пшениці.
– Пане, довірся мені і йди до поміщика.
На десятий раз тільки набрався він духу, до поміщика поплентався:
– Потрібні женці?
– Аякже. Пшениця дозріла.
– Я би зжав її.
– Сам?
– Чи не все одно? Моє діло – зжати і в скирти її скласти.
– Скільки коштуватиме твоя робота?
– Ось складу я хліб у скирти, а ти мені стільки пшениці віддаси, разом із соломою, скільки понесу на спині зі своїм хлопцем.
Вирішив поміщик, що говорить з божевільним, і мовив:
– Завтра на світанку берися до роботи. Як зробиш усе і про ціну домовимось.
Повернувся Стан додому, а Киріке тут як тут:
– Пане, про що з поміщиком домовився?
– Як ти сказав, так і йому передав, тільки ось полю його кінця-краю не видно. Заварили ми, братику, кашу…
– Заспокойся, пане, довірся мені… – каже Киріке.
До поля добралися в сутінках, Киріке поклав Стана спати: ранок мудріший від вечора, а сам умить всю нечисть зібрав і працювати змусив. Хто жне, хто снопи в'яже, хто збирає і скиртує…
Прокинувся Стан удосвіта: все зроблено. А поміщицькі слуги вже панові донесли, той сам і прийшов!
– Приймай роботу, – сказав Стан. – Розрахуватися треба.
А Киріке тим часом мотузком, яким був підперезаний, перев'язав найбільшу скирту, на спину взяв – тільки його й бачили. Пан і язика в роті забув: як би не відніс на собі Стан і решту скирт. Ласкою взяти задумав:
– Візьми, добрий чоловіче, гроші замість решти хліба, і йди своєю дорогою! Якби знати, що сам чорт до цього руку приклав.
– Брешеш, пане, з божою поміччю справилися!
– Без нечистого не обійшлося, тож бери торбинку з грошима і йди душу рятувати.
Радіючи, Стан узяв плату і поспішив до Киріке, а вдома вже все обмолочено, перевіяно, змелено.
Назавтра каже Киріке:
– Тепер, пане, не будеш опиратися? Я піду, один залишишся. Як господарство таке велике піднімати? Женитися треба.
– Ох, Киріке, і женився б, та де знайти дівчину хорошу, не бабу сварливу?
– Не турбуйся, пане! Я тобі таку господиню знайду, яких ще пошукати. Жіноче серце для мене – відкрита книга. Усліпу можу наречену тобі вибрати. Сусіди, он, шепочуться, що тобі жінку нема на що утримувати.
– Як же ти мені жінку вибереш?
– А ходімо з тобою в неділю в село на танці. Танцюй з тією, що люба тобі буде, а я збоку подивлюся, що за цяця.
Так вони і зробили. Танці саме в розпалі. Киріке з іншими хлопчаками на огорожі сидить, викривляється. А Стан від однієї дівчини очей відірвати не в змозі, кружляє біля неї, нема-нема та й за руку схопить – закохався до безтями. Тільки музика замовкла, каже Станові чортеня:
– Пан он як розчервонівся! Дівчина полюбилася, не інакше?
– Гарна бісова дівка, ніби приворожила.
– Краще подалі від неї тримайся. Ти подивися на неї: і не посміхнеться. Три ребра чортових у неї. Хоч і в найгарнішої жінки теж одне таке ребро є – нам би її знайти.
Послухався Стан, і повернулися вони додому вдвох, а думки у пана все про наступну неділю.
У неділю йдуть вони на танці до іншого села. Киріке з хлопцями забавляється, Стан з дівчиною танцює, розмовляє, а та йому геть голову закрутила. Киріке його за руку зловив:
– Пане, ти, мабуть, і цю взяти готовий. Сподобалась?
– А хоч би й так!
– Так вона нам не підходить. У тихому болоті… У неї два ребра чортових є.
Знову поступився Стан, та з того дня парубок ні про що й думати не хотів, окрім одруження! Висох весь, поки неділі дочекався.
Ось прийшли вони до третього села на танці. Повів Стан дівчину, а в неї, чортиці, бісики в очах. З першого погляду таких дівчат помічав, а що на серці у них, сам Киріке знає. А він тут як тут. Влад забилися серця Стана і незнайомки. Сатана їх звів, не інакше. Відкликав Киріке Стана вбік:
– Чи вона, пане?
– Вона, Киріке! Або з нею, або ні з ким не одружусь.
– Так вона нам саме враз, – відповів Киріке. – Хоч є і в неї одне чортове ребро, ну та витягнемо.
Стан аж не тямиться з радощів! Од дівчини не відходить, та й вона на знаки уваги охоче відповідає. Не витримав Стан, пішов у батьків руки її просити. А ті й щасливі посватати за гарного чоловіка, весілля не відкладали, забрав жених наречену з приданим додому, зажили як одна душа. І каже Стан своєму робітникові:
– Не жінка у мене, Киріке, а золото!
– Золото, не заперечую. Та не забувай, що й у неї одне ребро чортове є: якщо хочеш з нею решту життя прожити, вийняти треба.
Не минуло й року, народила дружина Станові сина. А через три місяці приїхав у гості тесть, кличе подружжя на весілля жінчиного брата. Киріке, чортеня, все зметикував і каже:
– Пане, жінка з дитиною хай їдуть, а сам пообіцяй слідом поїхати, якщо часину викроїш, а ні – то й ні.
Тесть, жінка і дитина утрьох поїхали.
На другий день весілля каже Киріке Станові:
– Пане, настав час чортове ребро у жінки твоєї дістати. Стрибай на коня і скачи на весілля. Поряд з будинком тестя твого стоїть хатка, де стара звідниця живе, майстриня свого діла – відьмі до пари. їдь до неї, удай із себе подорожнього. Золоті гори їй обіцяй, а умов її жінку твою в хатку заманити. Узнаєш ціну жіночої вірності.
– Але ж упізнають мене там, Киріке?
– Хоч прямісінько на весілля йди, а я все зробив, аби ніхто тебе на впізнав.
Тільки-но добрався чоловік до того села, прийшов до старої звідниці і зажадав привести йому того ж вечора жінку якогось Стана із сусіднього села.
Бабця аж рот відкрила:
– Чоловіче добрий, як я можу таке обкрутити? Чоловік у неї добрий, уродливий, заможний, і сама вона не з таких…
Подав Стан їй капшук з дзвінкою монетою і пообіцяв:
– Варто тобі, бабусю, стати у пригоді мені, вдячність щедрою і мовчазною буде.
– Під монастир підводиш, чоловіче добрий! Знаю, що сердечна мука з людьми зробити може… Навіть не знаю, на якій козі до цієї жінки під'їхати… Візьмуся, але за результат не ручаюся.
Залишила вона свою хату на гостя, сама ж на весілля пішла – добре, що недалеко. Кличе звідниця Станову жінку і
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «100 чарівних казок світу», після закриття браузера.