Читати книгу - "Постріл із глибин"

Протоколи: U-20, документи Міністерства оборони, DEFE/69/270, Національний архів Великої Британії.

Швіґер, військовий журнал.

Більше про занурення див. у Forstner, «Journal», 20—27; Koenig, «Voyage», 51—58; Neureuther and Bergen, «U-Boat Stories», 174.

Bailey and Ryan, «Lusitania Disaster», 120.

Кервер пише, що моделі субмарин до U-20 (від U-5 до U-18), які працювали на бензині, занурювалися «протягом декількох хвилин» («German Submarine Warfare», xxxvii). Брімер пише, що «в 1914 році стандартна тривалість занурення для субмарин із поверхневого положення складала до п’яти хвилин, з рівня води — близько хвилини» («Defeating the U-Boat», 14).

Koerver, «German Submarine Warfare», xxxvii.

Koenig, «Voyage», 51—58.

Spiegel, «Adventures», 15.

Koenig, «Voyage», 54.

Thomas, «Raiders», 33.

Koenig, «Voyage», 27. У нього «люте» гарчання.

Там само, 31; Forstner, «Journal», 75.

Neureuther and Bergen,« U-Boat Stories», 118.

Швіґер, військовий журнал.

New York Times, 12 вересня 1909 р.

Мілина в гирлі.

Відповіді позивача на допиті, проведеному May Davies Hopkins, клопотання пароплавної компанії «Кунард», 15 квітня 1918 р., Національний архів США, Нью-Йорк, 4; Ramsay, «Lusitania», 227.

Лист, Pope to Ada Brooks Pope, 28 червня 1915 p., документи Ріддл.

Лист Вільяма Меріхейни опублікували в газеті, назва якої не збереглася. Стаття називалася «Рятує 15 пасажирів “Лузитанії” і пише дружині зі шлюпки» («Saves 15 Lusitania Passengers, Then Writes to Wife from Raft») — вона зберігається в Історичному товаристві в Нью-Йорку. Лист також цитується в Kalafus et al., «Lest We Forget».

Kalafus et al., «William Meriheina: An Inventive Survivor», Encyclopedia Titanica, 29 березня 2014 p., www.encyclopedia-titanica.oig/documents/William-meriheina-an-inventive-suivivor.pdf.

«Рятує 15 пасажирів “Лузитанії” і пише дружині зі шлюпки», стаття з невідомого джерела, Історичне товариство, Нью-Йорк.

Свідчення, Чарльз Лоріа молодший, клопотання пароплавної компанії «Кунард», 15 квітня 1918 р., Національний архів США, Нью-Йорк, 87.

Lauriat, «Lusitania’s Last Voyage», 3.

Цитату наведено в статті «Містер Чарльз Емеліус Лоріа молодший» («Mr. Charles Emelius Lauriat, Jr.»), розділ «Люди», «Список пасажирів (перший клас)» («Saloon (First Class) Passenger List») на сайті Lusitania Resource, www.rmsLusitania. info/people/saloon/charles-Lauriat.

Лоріа, позов. Позов, який Лоріа подав у Комісію з розгляду претензій, налічував понад сотню сторінок. У ньому описано багато подробиць його подорожі, зокрема й зазначено кількість його валіз і те, де саме він їх тримав. Саме з цього документа ми дізнаємося про його справи з дочкою та онукою Теккерея.

Відповіді позивача на допиті, проведеному Hunt, Hill & Betts, клопотання пароплавної компанії «Кунард», 15 квітня 1918 р., Національний архів США, Нью-Йорк, 58.

Записка до капітана та капітана екіпажу, «Лузитанія», 21 листопада 1914 р., архів «Кунард», GM 22/1/1.

Відповіді позивача на допиті, проведеному May Davies Hopkins, клопотання пароплавної компанії «Кунард», 15 квітня 1918 р., Національний архів США, Нью-Йорк, 5; «Меморандум щодо дій капітана», документи Адміралтейства, ADM1/8451/56, Національний архів Великої Британії.