Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

Або, може, вмирають чи вже всі трупи. Він знову відправив

запит на зв’язок і без особливих надій на відповідь став чекати.

Уже потім, коли всі опиняться по той бік Кільця, хай донесхочу

борсаються за власну юрисдикцію. А зараз Бугаєві було

потрібно, щоби всі співпрацювали. Можливо, якщо…

Усупереч усім його очікуванням, відкрився канал зв’язку

з «Росинантом». На екрані з’явилося не знайоме йому жіноче

обличчя. Бліда шкіра і копиця розпущеного рудого волосся, що

утворювало гало навколо голови. Пляма на щоці могла бути

оливою або кров’ю.

— Так, — відповіла жінка, — алло, я вас слухаю. Хто це? Ви

можете нам допомогти?

— Мене звуть Карлос Вака, — відповів Бугай, поборовши

перший шок і спантеличення та опанувавши голос. —

Я начальник служби безпеки «Бегемота». Так, я можу вам

допомогти.

— Слава Богу.

— Скажіть, хто ви така? Яка у вас там обстановка?

— Мене звуть Анна Воловодова. У мене тут… е-е… під

арештом?.. Є одна жінка, що намагалася вбити екіпаж

«Росинанта». Я скорис талася заспокійливими з аптечки першої

допомоги, бо не можу потрапити в медичний відсік.

Я примотала її до крісла. А ще, боюся, це вона підірвала «Син

Юн».

Бугай склав разом руки:

— А розкажіть мені про це докладніше…

* * *

волоссям, прямими як двері військовими манерами, що Бугай їх

поважав, але все одно недолюблював.

— Я так і не отримала наказу відпустити полоненого, —

говорила капітанка Джаканде. — І не думаю, що їх отримаю.

Принаймні в найближчому майбутньому.

— У мене вже готовий човник, який забере його екіпаж і жінку, яку він називає справжньою диверсанткою, — відповів Бугай. —

І коли я востаннє перевіряв, то за моїми списками виходить, що

до нас на борт, коли почне обертатися тор, має перейти двадцять

четверо ваших людей.

Джаканде кивнула, з усім погодившись, але ні трохи не

зреагувала на моральний тиск. Бугай сплів пальці рук, стиснувши їх, поки вони не побіліли. Але в камеру цього було не

помітно.

— Нам усім буде краще, якщо зберемося разом, — повторив

Бугай. — Акумулювати ресурс і спланувати рятувальну операцію.

Якщо у вас немає човників, я можу організувати транспорт для

вас і всього вашого екіпажу. Тут повно вільного місця.

— Згодна, що єдине командування пішло би всім на користь, —

сказала Джаканде. — Якщо ви бажаєте передати під моє

управління «Бегемот», я охоче візьму на себе таку

відповідальність і керування.

— Я геть не те мав на увазі.

— Навіть не подумала.

— Пане Вако, — гаркнув із порога Ешфорд. Бугай підняв руку, мовляв, зачекайте хвильку.

— Ми ще повернемося до цієї теми, — заявив він. — Я надто

поважаю вас і вашу посаду, щоби так одразу відмовитися від

подальших переговорів і не надіятися на їхній успіх.

Вираз її обличчя свідчив, що нічого поганого в такій

пропозиції вона не вбачала.

— Я ще з вами зв’яжуся, — промовив Бугай і урвав зв’язок. Ну, от, з приємного на сьогодні все. Ешфорд протиснувся в двері

і став, обпершись на стіну навпроти койки Ваки. Він мав

сердитий вигляд, але якось по-новому. Бугай звик до

обережного, навіть невпевненого Ешфорда. Цього разу капітан

був геть іншим. Усе промовляло на користь того, що він ледве

стримує лють. «Люди божеволіють від скорботи», — подумав

Бугай. Скорбота й почуття провини та ніяковості разом давали

значно гірший результат.

Можливо, людей це навіть ламало.

За ним в палату влетіла, понуривши погляд, Па. Вона ніби

в див ну воскову маску вбралася, настільки здавалася

втомленою. За нею — лікарка, а потім Серж і Макондо, що

намагалися на нього навіть не дивитися. В приміщенні

зібралося значно більше народу, ніж воно могло вмістити.

— Пане Вако, — Ешфорд карбував кожен склад, — я правильно

розумію, що наказ роззброїти корабель віддали ви?