Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

— Це буде просто геніально, — сказала вона. — Заставка: СЕПО підкидає кокаїн у квартиру журналіста.

— Не СЕПО… «Секція», — поправив Мікаель. — Їх не можна змішувати.

— Сандберґ же, чорт забирай, працює в СЕПО, — запротестувала вона.

— Так, але насправді він — диверсант, що проник туди. Ти повинна проводити чітку межу.

— Добре, в центрі уваги буде «Секція». Не СЕПО. Мікаелю, ти можеш мені пояснити, яким чином ти вічно виявляєшся вплутаним у такі гучні скандали? Але ти маєш рацію — це буде серйозніше, ніж справа Веннерстрьома.

— Думаю, у мене талант. За іронією долі ця історія теж почалася із справи Веннерстрьома, лише іншого — із справи про шпигунство в шістдесятих роках.

О четвертій годині зателефонувала Еріка Берґер. Вона пішла на нараду до Об’єднання видавців газет, щоб висловити свій погляд на заплановані в «СМП» скорочення, з приводу яких після її звільнення виник великий профспілковий конфлікт. Еріка пояснила, що не встигне, як домовилися, приїхати до шостої години на вечерю в «Казанчик Саміра» і зможе з’явитися там не раніше половини сьомої.

У кімнаті відпочинку, в якій розмістився командний пост Клінтона в ставці на Артилеріґатан, Юнас Сандберґ допоміг ветеранові перебратися з інвалідного крісла на ліжко. Клінтон тільки-но повернувся до офісу «Секції», провівши всю першу половину дня на діалізі. Він почував себе страшенно старим і неймовірно втомленим. В останні дні він майже не спав і мріяв лише про те, щоб усе нарешті закінчилося. Ледве він устиг влаштуватися на ліжку, як до них долучився Георг Нюстрьом.

Клінтон зібрався на силі і спитав:

— Усе готово?

Георг Нюстрьом кивнув.

— Я щойно зустрічався з братами Ніколик, — відзвітував він. — Це обійдеться в п’ятдесят тисяч.

— Гроші у нас є, — сказав Клінтон.

Дідько, якби можна було знову стати молодим.

Він повернув голову і вивчаючим поглядом окинув по черзі Георга Нюстрьома і Юнаса Сандберґа.

— Жодних докорів сумління? — поцікавився він.

Обоє замотали головами.

— Коли? — спитав Клінтон.

— Протягом двадцяти чотирьох годин, — відповів Нюстрьом. — Надзвичайно важко рознюхати, де цей Блумквіст, але, в крайньому разі, вони займуться ним біля редакції.

Клінтон кивнув.

— У нас є потенційна можливість провернути все сьогодні увечері, за дві години, — зауважив Юнас Сандберґ.

— Невже?

— Йому недавно телефонувала Еріка Берґер. Вони сьогодні вечеряють у «Казанчику Саміра» — це ресторанчик неподалік від Бельмансґатан.

— Берґер… — повільно вимовив Клінтон.

— Будемо благати Бога, щоб вона не… — почав Георг Нюстрьом.

— Це було б не так уже й погано, — перервав його Юнас Сандберґ.

Клінтон з Нюстрьомом поглянули на нього.

— Ми прийшли до висновку, що Блумквіст становить для нас найбільшу небезпеку і що він, очевидно, в наступному числі «Міленіуму» щось опублікує. Запобігти публікації ми не можемо. Отже, ми повинні підірвати до нього довіру. Якщо його уб’ють нібито під час розбірок у злочинному світі, а потім поліція знайде у нього в квартирі наркотики і гроші, слідство зробить певні висновки. У будь-якому разі вони не кинуться найперше шукати змов, що мають стосунок до Служби державної безпеки.

Клінтон кивнув.

— Адже Еріка Берґер перебуває з Блумквістом у любовному зв’язку, — багатозначно додав Сандберґ. — Вона заміжня і зраджує чоловіка. Якщо вона теж раптово помре, це викличе ще безліч інших припущень.

Клінтон з Нюстрьомом перезирнулися. Сандберґ мав природний талант створювати димові завіси і швидко прогресував. Але і в Клінтона, і в Нюстрьома виник деякий сумнів. Аж надто легко Сандберґ підходив до розв’язання питання про життя і смерть людей. Нічого доброго в цьому не було. До такого надзвичайного заходу, як убивство, не слід було вдаватися лише тому, що трапилася зручна нагода. Це не універсальне вирішення проблем, а захід, який застосовують лише за відсутності інших варіантів.

Клінтон похитав головою.

Collateral damage,[59] подумав він, несподівано відчувши відразу до всієї оборудки.

Все життя прослуживши державі, ми тепер докотилися до вбивств із-за рогу. У випадку із Залаченком це було необхідно. З Бйорком… прикро, але Гульберґ мав слушність — Бйорк би спасував. Із Блумквістом… мабуть, теж необхідно. Але ж Еріка Берґер просто безневинний свідок.

Він скоса подивився на Юнаса Сандберґа. Залишалося сподіватися, що цей молодик не перетвориться на психопата.

— Що відомо братам Ніколик?

— Нічого. У розумінні, про нас. З ними зустрічався лише я, а я називався іншим ім’ям, тож їм мене не вистежити. Вони думають, що вбивство якось пов’язане із трафіком секс-рабинь.

— Що станеться з братами Ніколик після вбивства?

— Вони негайно покинуть Швецію, — відповів Нюстрьом. — Як і у випадку з Бйорком. Якщо поліцейське розслідування не дасть результатів, вони зможуть за кілька тижнів потихеньку повернутися.

— А план?

— Сицилійська модель. Вони просто підходять до Блумквіста, розряджають обойму і зникають.

— Зброя?

— У них автоматична зброя. Якого типу, я не знаю.

— Сподіваюся, вони не збираються замочити весь ресторан…

— Не хвилюйтесь. Вони холоднокровні і знають, що роблять. Але якщо Берґер сидітиме за одним столиком із Блумквістом…

Collateral damage.

— Послухайте, — сказав Клінтон. — Важливо, щоб Ваденшьо не дізнався про те, що ми причетні до цього. Особливо якщо жертвою стане ще й Еріка Берґер. Він уже і так напружений до краю. Боюся, що коли все закінчиться, нам доведеться відправити його на пенсію.

Нюстрьом кивнув.

— Відповідно, отримавши звістку про вбивство Блумквіста, ми повинні розіграти виставу. Ми скличемо кризову нараду і робитимемо вигляд, що вражені розвитком подій. Почнемо обговорювати, хто може за цим стояти, не кажучи ні слова про наркотики, поки їх не виявить поліція.

З «Тією, з каналу ТБ-4» Мікаель Блумквіст розлучився близько п’ятої години. Всю другу половину дня вони присвятили розгляду неясних моментів матеріалу, а потім у Мікаеля взяли довге інтерв’ю під запис.

Йому поставили питання, на яке йому було важко зрозуміло відповісти, і їм довелося кілька разів переписувати його репліку.

Як могло статися, що співробітники шведського державного відомства дійшли до скоєння вбивств?

Мікаель довго роздумував над цим питанням ще до того, як «Та, з каналу ТБ-4» його поставила. «Секція», ймовірно, розглядала Залаченка як виняткову загрозу, але така відповідь його все ж не задовольняла. Відповідь, яку Мікаель урешті-решт дав, теж не здавалася йому вичерпною.

— Єдине розумне, на мій погляд, пояснення полягає в тому, що «Секція» з роками виродилася в певну секту, у повному розумінні цього слова. Вони перетворилися на свого роду Кнатбі або пастора Джима Джонса, щось подібне, і живуть за власними законами, в яких такі поняття, як «правильне»