Читати книгу - "Слідопит, або Суходільне море"

— Це вже пахне непокорою,— відповів М’юр,— але Слідопитові багато що можна пробачити. Джаспер дійсно прикидався, буцімто нам у всьому допомагає; але ж не треба забувати, що було до цього. Хіба сам майор Данкен не застерігав проти нього сержанта Дангема перед нашим відплиттям з Освего? Хіба ми на власні очі не переконалися, що була зрада? І хіба можна когось іншого запідозрити в зраді, крім цього молодика? Ех, Слідопите, Слідопите! Ніколи вам не бути ні великим державним діячем, ні великим полководцем, якщо ви довіряєте тільки одній зовнішності людей! Покарай мене бог, коли це не правда, що лицемірство, як ви й самі часто заявляєте, Слідопите,— ще поширеніша вада, ніж навіть заздрість. Це справжня напасть на рід людський!

Капітан Сангліє тільки здвигнув плечима й сторожко переводив погляд із Джаспера на квартирмейстера і з квартирмейстера знову па Джаспера.

— Я знати не хочу ні про вашу заздрість, ні про ваше лицемірство, ні навіть про вашу людську натуру! — відрізав Слідопит. — Джаспер — Прісна Вода — мій друг; Джаспер — Прісна Вода — відважний, чесний і відданий хлопець, і я нікому в п’ятдесят п’ятім полку не дозволю й торкнути його без особистого наказу майора Ланді і доки я тут! Можете собі розпоряджатися своїми солдатами, добродію М’юре, а до мене й до Джаспера вам зась!

— Bon[142]! — вигукнув француз через ніс, майже не розтуливши рота.

— Значить, ви не хочете слухатися розуму, Слідопите? Ви ж не забули наших підозрінь і тяжких здогадів? Ну то ось вам ще один певний доказ проти нього, вартніший за всі наші здогади й підозри. Гляньте на цей клаптик флагдука! Він служив сигнальним знаком, і знайшла його сама Мейбл Дангем причепленим до гіллячки приблизно за годину перед нападом ворога. А тепер подивіться, будь ласка, на куций кормовий прапор «Вітрогона», і ви самі скажете, що це кінець від нього. Чи ж можуть бути ще переконливіші докази?

— Ma foi, c`est un peu fort, ceci[143],— процідив крізь зуби Сангліє.

— Навіщо мені ваші прапори та сигнали, коли я знаю юнакове серце,— заперечив Слідопит.— Джаспер має чесність у крові, а це такий рідкісний дар, якого не порівняти з сумлінням якогось мінга! Ні, ні, руки геть від Джаспера, а то ми поміряємося, хто з нас дужчий: ви зі своїми солдатами п’ятдесят п’ятого полку, а чи Змій, «оленебій» та Джаспер зі своїм екіпажем! Ви явно переоцінюєте свої сили, поручнику М’юре, і зовсім недооцінюєте чесності Прісної Води!

— Tres bien[144],— не втримався француз.

— Ну, гаразд, якщо ви вже викликаєте мене на відвертість, Слідопите, то я змушений буду говорити ясніше. Так-от: капітан Сангліє і цей хоробрий тускарора Гостра Стріла обидва повідомили мене, що зрадником є оцей злощасний хлопчак! Ну, після такого свідчення ви, сподіваюся, вже погодитесь, Слідопите, що я маю право і потребу покарати його.

— Scelerat[145]! — процідив крізь зуби француз.

— Капітан Сангліє— хоробрий воїн, і він не буде зводити наклеп на чесного матроса,— не втримався Джаспер.— Скажіть, капітане Крем’яне Серце, є тут серед нас зрадник чи ні?

— Авжеж, авжеж,— втрутився М’юр, — хай скаже, якщо ви того так хочете, злощасний, і тоді вся правда вийде на світ божий. Тоді побачимо, чи уникнути вам найвищої міри покарання, коли ви станете відповідати перед судом за свої чорні діла. То як, капітане Сангліє,— бачите ви серед нас зрадника чи ні?

— Oui... так, сер, bien sur[146]...

— Дуже багато брехати! — раптом громовим голосом крикнув Гостра Стріла, кинувшись до М’юра з такою люттю, що ненароком штовхнув його в груди.— Де мої воїни? Де скальпи інгізів? Дуже багато брехати!

М’юрові не бракувало мужності, як і до деякої, міри почуття власної гідності. Виражену злостивим жестом грубість він сприйняв як удар,— до того ж у нього раптом прокинулося сумління,— і він, ступивши назад, шаснув рукою по свою рушницю. Посиніле від гніву обличчя поручника недвозначно виказувало жорстоку рішучість. Однак Гостра Стріла був спритніший. Дико блиснувши очицями, тускарора озирнувся довкола, сягнув правицею за пояс, вихопив звідти захованого кинджала і в одну мить угородив його по саму ручку квартирмейстерові в груди. Коли той, мов підкошений, повалився з виразом подиву на обличчі до ніг Сангліє, француз тільки поклав тютюну в ніздрю й промовив спокійним тоном:

— Voila, l`affaire fini mais[147] — Потім, знизавши плечима, додав: — Ce n`est qu`un scelerat de moins[148].

Вбивство скоїлося так зненацька, що ніхто й не ворухнувся, щоб йому запобігти, і коли Гостра Стріла, дико заволавши, кинувся в кущі, всі білі були ще настільки приголомшені, що жоден з них навіть не погнався за ним. Тільки Чингачгук не розгубився: заледве кущі зійшлися за тускаророю, як у їх пірнув делавар, кинувшись з ножем у руці навздогін утікачеві.

Джаспер Вестерн, який вільно володів французькою мовою і якого з самого початку вразили слова й жести Сангліє, звернувся до нього англійською мовою:

— Скажіть, мсьє, чесно: я — зрадник?

— Le voila[149]. — холодно відповів француз,— се наш шпигун... наш агент, наш приятель... ma foi... c`etait un grand scelerat... voici[150].

З цими словами Сангліє нагнувся над трупом квартирмейстера, засунув йому руку в кишеню і витяг звідти гаманець. Він при всіх витрусив з нього подвійні луїдори[151], що покотилися під ноги солдатам, які не полінувалися хутко попідбирати їх. Жбурнувши з презирством порожній гаманець, цей шукач пригод вернувся знову до свого сніданку, в приготування якого він уклав стільки душі, і, переконавшись, що суп удався досить смачний, заходився сьорбати його з такою байдужістю і з таким спокоєм, яким позаздрив би, мабуть, і найстоїчніший індіянський воїн.

РОЗДІЛ XXVII

Одна лиш правда буде вічно жити,

І лиш чесноту буде світ любити.

Каупер. «Третя загадка»

Читача варто втаємничити ще в деякі події, що відбулися після наглої смерті М’юра. Так, доки солдати віднесли, обережно поклали й накрили шинелею квартирмейстера, до багаття мовчки повернувся на своє місце Чингачгук, у якого за поясом і Сангліє, і Слідопит помітили свіжий