Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя 📚 - Українською

Читати книгу - "Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя" автора Дмитро Михайлович Кешеля. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 145 146 147 ... 164
Перейти на сторінку:
Ось із таким настроєм, із сяючим від радості ангеликом на плечі я підійшов до пані Розалії і дуже файно подякував. Окрім того, підмітив: моя благодійниця дуже вправно копає, або, як у нас казали, аршує грядки. І я, звісно за намовою ангелика, не втримався, аби її не похвалити.

— А, дитинко, я все життя цей городик перелопачую, — мовила, витираючи спітніле чоло, пані. — Тепер щось поясниця прихопила…

— Але по вас і не видно, — щиро заспокоїв я.

— Ти ситий, Митрику? — якось знітилась від моєї похвали пані.

— Як бубен! — поплескав задоволено по череву.

— Може ще хочеш чогось?

І тут сталося неймовірне: рогатий спокусник, що досі гойдався на верхівці яблуні — щез би під камінь — скочив на своє плече і щось шепнув мені на вухо.

— Не похибіло би ще мало пива, — навіть несподівано для себе випалив і одразу почув, як ангел на праведному плечі розпачливо заплакав.

— А не зарано тобі ще пиво?

— Та ви що, паніко: я вже давно і вино… і навіть паліньку поцицькую.

І так мені стало гидко, що, будь воля, сам собі зацідив би поза вуха. Але пані не забарилась і принесла з хати пляшечку «Жигулівського». Подала, здивовано дивлячись на мене, і мовчки пішла далі аршувати.

— Ви ще малінько покопліть, покопліть, а я дораз вас підміню! І все під айн момент перекоплю! — заспокоїв я благодійницю.

А сам із пляшкою пива поважно всівся у старовинне крісло і наче потонув у блаженстві. Ковтнув із пляшечки раз, другий…

Легенький хміль тихенько заповз у мене, мило прошелестів по тілу і усміхнувся у голову. І такий щасливий настрій явився, ніби мене щойно призначили директором шоколадної фабрики. Я ще додав собі із пляшки! І диво: старовинне крісло, у якому сидів, бентежно заскрипіло! І я знову відчув себе… на троні. Але тепер це було вже значно вагоміше відчуття власної персони, як те, що впродовж кількох днів супроводжувало мене у школі. Скриня діда Соломона, в порівнянні із старовинним кріслом, була нікчемною трісочкою. І чим більше я додавав собі із пляшки, ця різниця зростала… Мало-помалу свідомість став огортати солодкуватий пивний туман і в якусь мить здалося: крісло потихеньку піднімається зі мною, я виростаю з ним над світом і опиняюся на рівні найвищої вежі старовинного Мукачівського замку. А далі переростаю і Ловачку. О, Божіньку праведний, які простори, які широкі поля діянь знову почали являтися моїй розгарячілій уяві. Я й не зчувся, коли став давати поради пані Розалії: як рівніше і глибше копати, потім — тримати заступа у руці, аби мозолів не натерти… Далі на хвильку навіть узяв від неї лопату і на практиці показав, як належить нарізати скиби, аби земля швидше підсихала і ставала пухкішою. Бідна пані Розалія кивала згідливо головою, тяжко дихала і весь час витирала спітніле чоло.

— Ви не ганьбіться, паніко, — заспокоював я. — Коли щось не знаєте, звідайте, я тутки, коло вас, — мовив менторським тоном і знову сів на тронне місце.

— Та дякую… Митрику, — мовила пані. — Але може і ти би взявся уже…

— Я ще мало спочину… Часу маємо! — заспокійливо махнув рукою.

— Може тобі ще…

— О, сигаретки би не похибіло! — наввипередки сказав я.

На мою селянську макітру, бачилося, нічого такого незвичайного чи надзвичайного і не попросив. Проте пані Розалія розпачливо підняла угору голову і голосом, повним страждання і розпуки, запитала у небес:

— Божіньку великий, за яку кару ти мені прислав таку поміч?!

Далі, тримаючись за лопату, тихенько опустилась на землю і сіла знеможено під молоду черешню. Вкотре витерла спітніле чоло. Але на цей раз мокрою від землі долонею і геть забруднила обличчя. Тяжко дихаючи, пані Розалія сиділа під цією черешнею і тепер уже воістину нагадувала відцвілу, стражденну кульбабку, забризкану дорожньою грязюкою.

— Но, пора би і мені вже честь знати й братися до роботи, — встиг подумати я…

І дійсно, тільки встиг подумати, раптом дістав такого запотиличника, що притьмом випорхнув із тронного крісла…

— А-а-а-а!.. Пив би ти гарячу смолу, шалений мацуре! — раптом пролунав голос директора школи. — Та я тебе сюди для чого посилав?

Виявляється, пан директор приїхав скоріше домовленого, тихенько зайшов у двір, сховався за колодязем і трішки спостерігав, як я навчав пані Розалію мистецтва копання грядок. З його боку, звичайно, це було не вельми педагогічно, хоча і я трішки був не правий…

Проте, коли моя персона черговий раз ганебно вилетіла із трону та ще й дістала гарячий привіт у потилицю, пані Розалія, немов пір’їнка, злетіла із-під яблуні і кинулася мене захищати.

— Павлику, май Богонька в серці! — заволала, заступаючи мене своїм худеньким кульбабковим тілом. — Як ти смієш на чужу дитину руку підняти?!

— Тітко, та я ж його послав копати, а він заставив вас — мозолити руки? — гнівався директор.

— Неправда! — наїжачилась пані. — Митрик хотів, але я сама порадила йому маленько спочити… А потім він би і сам…

— Як сам, коли

1 ... 145 146 147 ... 164
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя"