Читати книгу - "Вибрані твори"

15. Горе вам, безсовісні народовбивці, що допомагаєте всім, хто знущається з робітників і селян, хто визискує працю трудящих і смокче з них кров.

16. Горе вам, прислужники насильства і влади гнобителів, що кажете: любіть тих, хто вбиває вас, коріться наказам — і мзда ваша велика буде десь на небі».

17. Тоді один державний муж сказав йому: «Чоловіче, коли кажеш так, ти ображаєш і нас, представників влади, що складають закони, їм же коритися повинен народ».

18. І відповів Прийдешній: «Є влада і влада. Є влада, що хоче вічного нерівенства і вічного насильства, і є влада, що вбиває сама себе — про неї я колись іще розкажу.

19. Але вам кажу так само: горе й вам, законники й моралісти, що обплутуєте світ правилами, де тільки для вас писана воля, воля гнобити, воля визискувати.

20. Ваші закони подібні до ваших пам'ятників — тим, хто вбивав батьків наших, тим, хто вбиває смілих, що наважуються говорити, як ото я тут.

21. Бо прийде Час зведення рахунків — і від вас вимагатимуть відчиту за всю кров, що проллята, аби втримати вас коло трону визиску й знущання.

22. Про всіх, хто приходив провіщати Істину, про всіх, що ви вбили, попалили, повісили, закатували, покарали на горло, розстрілом чи іншим способом.

23. Про всіх, хто загинув по тюрмах — у далекій Каледонії, під сонцем Каєнни, на безвісних островах, у глибоких підвалах і в холоднім Сибіру.

24. Про всіх, хто передчасно зійшов у домовину, захорівши в тяжкій роботі на сухоти, згинувши від пошестей, народившись на світ білий калікою змалку, бо хора була мати і хорий батько, і не бачила дитина світу, ні доброї їжі, ні ласки, ні одежі.

25. Мільйони мільйонів убили і скалічили ви, ріки крови пролляли своїми законами, цілі народи замордували своєю, бачите, мораллю, своїми правилами життя, де силами багатьох розкошували одиниці.

26. Істинно-бо кажу вам: про всю цю кров, про всі муки й тортури держатимете ви відчит раніш, ніж перейде це покоління людства.

27. Бо Час наближається і немає сили, що спинила б його, як немає сили, що спинила б біг сонця і круговоріт землі».

28. І народ купчився круг нього, дивувався і говорив: «Цей чоловік надто сміливий. Він не буде говорити довго».

29. А він оповів їм притчу про двох братів:

30. «Один чоловік, помираючи, лишив двом синам своїм на спадщину багатющий сад.

31. Молодший син був освічений, письменний, але лихий і коверзуватий.

32. Старший був добра й проста людина, але не міг анічого навчитися, бо працював без упину, виконуючи й свою роботу, й братову.

33. І коли вмер батько, молодший узяв папір, написав і вздовж, і впоперек і, показуючи неписьменному братові, сказав: „Ось передсмертна воля нашого батька.

34. Ось що наказує він нам: я мушу складати у книгах записи видатків і прибутків, молитися і творити таїнства, що їх ти не можеш через несвідомість і неосвіченість твою збагнути.

35. А ти маєш поратися коло саду, чистити дерева, щепити і підмазувати їх, обкопувати, поливати — одне слово, ти маєш дбати, щоб щороку був добрий урожай і було з чого нам давати жертви за нашого батька. Плоди з нашого саду підуть на священні таїнства, і ми вволимо волю небіжчика“.

36. І неосвічений брат повірив, і довгий час так вони жили; і він збирав урожай, щоб настачити добрих плодів для невідомого таїнства.

37. Але якось іспромігся неука — і навчився читати.

38. І подивився на заповіт батьковий, і побачив, що там пописано тільки тисяча дурниць і безглуздої нісенітниці, вигаданої його братом.

39. І почав він тайкома за ним доглядати, і побачив, що брат один їсть плоди з їхнього саду.

40. А дещо з садовини крадькома продає, щоб на ті гроші гуляти, а дещо, чого не міг зберегти, закидає в яму, щоб його облуду з таїнствами не було викрито.

41. І розпалилося серце старшого брата на молодшого, і геть погнав він із саду облудника».

42. Так оповідав Прийдешній, і попи та державні мужі розлютилися на нього, бо правда колюча вражала їхню совість гнучку.