Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

наказав заткнутися!

Під Ешфордовим натиском не витримали застібки, «липучки»

розлетілися в сторони. У шию Бугаю прострелив гострий біль, немовби хтось викруткою колупався в спині. Він спробував

відштовхнути капітана, але не мав за що вхопитися. Тріснули об

щось кісточки: стіл, стіну, щось іще. Хтозна. Навколо кричали

люди. Він геть утратив рівновагу. Його безпорадне тіло

посунулося кудись у повітрі мертвим баластом та напнулося на

трубках і катетерах.

Коли він знову зміг зорієнтуватися, то побачив, що звисає зі

стола головою вниз під кутом сорок п’ять градусів. Па з Макондо

заламали Ешфорду скрючені в кулаки руки. Серж стояв біля

стіни, готовий стартувати в бій, але досі не вирішив із

напрямком.

Поруч із ліжком об’явилася лікарка Стерлінґ, вона підібрала

його ноги і хутко й професійно потягнула його в напрямку

постелі.

— Ви могли би всі відчепитися від пацієнта з перебитим

спинним мозком? — сказала вона при цьому. — В мене від цього

страшний дискомфорт.

Ще один спалах нестерпного болю, гострий, гарячий і лихий, він прохромив Бугаю карк і верхню частину спини, коли його

знову пристібали до койки. Одна з трубок так і плавала в повітрі

зі слідами крові та його плоті. Він не знав, до чого вона

кріпилася раніше. Па поглянула на нього, і він промовив

спокійним тоном:

— Ми вже двічі добряче налажали. Ми пролетіли в Кільце, і ми

дозволили солдатам висадитися на станції. Третього шансу нам

ніхто не дасть. Ми можемо зібрати всіх тут, ми можемо полетіти

звідси назад.

— Небезпечні балачки, пане, — сплюнув Ешфорд.

— Я не можу бути капітаном, — правив далі Бугай. — Навіть

якби не був прикутий до ліжка. Я землянин. Командувати

повинен поясанин. Фред мав цілковиту рацію щодо цього.

Ешфорд вивільнив руки від Па й Макондо, знову охайно

закасав рукави й вирівнявся під стіною.

— Докторко, введіть, будь ласка, пана Ваку в медикаментозну

кому. Це прямий наказ.

— Серже, — озвався Бугай, — я хочу, щоб ти взяв капітана Ешфорда під варту. Негайно.

Ніхто не ворухнувся. Серж почухав зашийок, і звук від того, як

його нігті шкребли щетину на карку, виявився найгучнішим

в кімнаті. Пильний погляд кислої та сердитої Па застиг десь

посередині стіни. Ешфорд примружився й перевів очі на неї.

Коли жінка заговорила, то голос її прозвучав мертво

й безрадісно:

— Серже, виконуй наказ.

Ешфорд зібрався був кинутись на Па, але Серж уже поклав

руку на плече капітана.

— Бунт на кораблі, — промовив Ешфорд. — Ви всі за це відпо-вісте.

— Пройдіть зі мною, будь ласка, — проказав Серж. Макондо

взяв його за другу руку, заломив, як у затриманого, і в такому

вигляді вони вийшли всі втрьох. Па трималася попід стіною, вхопившись за якийсь ремінь. Лікарка, цокаючи та бурмочучи

собі під носа, замінила всі катетери й перевірила, чи добре

прикріплені до шкіри монітори й усі трубки. Він практично

нічого не відчував.

Упоравшись, лікарка вийшла з палати, зачинивши за собою

двері- купе. Майже хвилину ніхто не промовив ні слова.

— Я так розумію, ви змінили свою думку про бунт, —

констатував Бугай.

— Очевидно, — зітхнула Па. — На нього як потьмарення

найшло. А ще він забагато випиває.

— Він прийняв рішення, через яке ми всі опинилися тут.

І своїм іменем він може підписати кожен труп на всіх цих

кораблях.

— Думаю, він усе це сприймає інакше, — промовила Па, а згодом додала: — Проте мені здається, він дуже сильно

старається сприймати це по-своєму. Він губиться в реальності.

Не впевнена… Не впевнена, чи він добре почувається.

— Було би значно простіше, якби з