Читати книгу - "Сплячі красуні"

— Більшість міських служб не працюють до подальшого оповіщення, — говорив диктор. — І я хочу повторити, що з дев’ятої вечора буде запроваджено суворий комендантський час.

— Щасти вам у цьому, — пробурмотів суддя.

— А тепер повертаємося до нашої центральної теми. Вмотивовані фальшивими повідомленнями в інтернеті про те, що, проходячи крізь парость — або кокони — віддихи сплячих жінок нібито поширюють Аврору, так звані випалювальні бригади були зафіксовані в Чарлстоні, Атланті, Далласі, Г’юстоні, Новому Орлеані і Тампі.

Диктор замовк, а коли заговорив знову, його безстороннє базікання стало промовистішим. Більш простацьким.

— Сусіди. Я з гордістю кажу, що жодної ідіотської банди подібного штибу не діє у нас тут, у Вілінгу. Всі ми маємо жінок і безумно любимо наше жіноцтво, і вбивати жінок уві сні, хоч би яким неприродним був той сон, то жахлива справа.

«Жахлива» він промовляв як «жухлива».

Лендровер судді Сілвера наближався до виїзду за межу сусіднього з Дулінгом містечка Мейлок, дім Райнґолда в Коглині стояв трохи далі, ще хвилин двадцять їзди.

— До всіх міст, де діяли ті Бригади, було викликано Національну гвардію з наказом стріляти на ураження, якщо ті забобонні дурні не припинять своїх протиправних вчинків. Я кажу на це: амінь. ЦКЗ знову повторило, що нема й крихти правди в будь-яких…

Вітрове скло запотівало, тож, ні на мить не відриваючи очей від дороги, суддя Сілвер нахилився праворуч і ввімкнув склообдувач. Засюрчав вентилятор. З його вітром з вентиляційних отворів поринули хмари маленьких брунатних нетлів, заповнюючи кабіну, кружляючи біля голови судді. Вони заплутувалися у нього в волоссі, товклися в нього на щоках. Найгірше з усього, вони пурхали в нього перед очима, і слова одної з його старих тітоньок, сказані йому, коли він ще був малим, вразливим хлопчиком, виринули в пам’яті з ясністю доведеного факту: як низ є низом, а верх є верхом.

«Ніколи не три собі очі після того, як торкався нетлі, Оскаре, — сказала тоді вона. — Туди потрапить пилок з їхніх крилець, і ти осліпнеш».

— Ану киш! — закричав суддя Сілвер.

Відірвавши руки від керма, він ляскав себе по обличчю. Нетлі не переставали ринути з вентиляційних отворів — сотні їх, можливо й тисячі. Кабіна лендровера перетворилася на бурхливий брунатний туман.

— Ану киш, ану киш, ану…

Щось важезне всілося на лівий бік його грудей. Біль електричним струмом забринів у його лівій руці. Він роззявив рота, скрикнувши, і нетлі залетіли туди, повзаючи по язиці, лоскочучи зсередини його щоки. З останнім стражденним вдихом він втягнув їх собі до горла, де вони й загатили йому трахею. Лендровер занесло ліворуч; зустрічний ваговоз вильнув праворуч якраз вчасно, щоб уникнути зіткнення, і опинився в кюветі, похилений, але не перекинувшись цілком. По інший бік дороги не було кювету, щоб туди з’їхати — тільки бар’єр дорожнього огородження, який відокремлював міст через Доррів Рівчак від провалля й потоку внизу. Машина Сілвера пробила огорожу й перекинулася. Лендровер шкереберть полетів у воду внизу. Суддю Сілвера, вже мертвого на ту мить, викинуло крізь лобове скло до Доррового Рівчака, притоки Круглявого ручаю. Один лофер спав з його ноги і поплив за потоком, черпаючи воду, а потім потонув.

Нетлі покинули перевернуту машину, яка тепер з булькотінням вгрузала у воду, і зграєю полетіли назад у бік Дулінга.

8

— Мені ненависно було це зробити, — промовила Єва… говорячи не до своїх гостей, як відчував Клінт, а до самої себе. Вона змахнула єдину сльозу з кутика свого лівого ока. — Що довше я тут, то дужче я олюднююся. Я зовсім про це забула.

— Про що ви говорите, Євко? — запитав Клінт. — Що вам було ненависно робити?

— Суддя Сілвер хотів привезти допомогу ззовні, — сказала вона. — Можливо, це ні на що не виплинуло б, але я не могла ризикувати.

— Ти його вбила? — запитала Ейнджел зацікавленим тоном. — Дістала отою своєю незвісною силою і все таке?

— Я мусила. З цього моменту все, що відбувається в Дулінгу, має залишатися в Дулінгу.

— Але ж… — Мікейла провела рукою собі згори вниз по обличчю. — Що відбувається в Дулінгу, те саме відбувається й повсюди. Це скоро станеться й зі мною.

— Поки ще ні, — сказала Євка. — І тобі більше не потрібні стимулянти.

Вона просунула крізь ґрати руку з розкритими пальцями і покликала вказівним:

— Підійди до мене.

— Я б цього не робив, — промовив Ренд. А Ґарт перекрив його вигуком.

— Не роби дурні, Мікі! — і вхопив її за зап’ясток.

— А ви що думаєте, Клінте? — спитала Євка, усміхаючись.

Розуміючи, що він поступається — і не лише в цьому, а й у всьому — Клінт сказав:

— Пустіть її.

Ґарт послабив свою хватку. Немов загіпнотизована, Мікейла зробила два кроки вперед. Євка притислася обличчям до ґрат з очима на Мікейлі. Губи її розтулилися.

— Лесбо-штучки, — закукурікала Ейнджел. — Вмикайте камери, виродки, далі будуть мандализьки!

Мікейла не зважала. Вона притислася губами до Євчиних губ. Вони цілувалися з твердими ґратами м’якої камери між ними, і Клінт почув зітхання, коли Єва зробила видих в рота й легені Мікейлі. В ту ж мить він відчув, як у нього на руках і зашийку настовбурчилося волосся. Зір йому затуманило слізьми. Десь кричала Джінет і кувікала Ейнджел.

Нарешті Євка обірвала поцілунок і відступила.

— Солодкі губи. Солодка дівчина. Як ти почуваєшся тепер?

— Я не сонна, — сказала Мікейла. Круглоока, з тремтячими губами. — Я зовсім не сонна!

Щодо цього не виникало жодних запитань. Щезли ті фіолетові мішки в неї під очима, але то було найменше; шкіра напружилася в неї на кістках, а її до цього бліді щоки набули рожевого сяйва. Вона обернулась до Ґарта, котрий дивився на неї зачудовано, з роззявленим ротом.

— Я зовсім, зовсім свіжа!

— Свята срака, — промовив Ґарт. — Я думаю, так і є.

Клінт розчепіреними пальцями війнув в обличчя Мікейлі.

Вона відсахнулася.

— Ваші рефлекси повернулись, — сказав він. — Ще п’ять хвилин тому ви б цього не змогли зробити.

— Скільки часу я можу залишатися такою? — Мікейла обняла себе руками за плечі. — Це чудесно!

— Декілька днів, — повторила Євка. — Після цього втома повернеться, і то з прибутком. Ти заснеш, як би сильно не противилася, і обростеш коконом, як і всі решта. Якщо тільки не…

— Якщо тільки ви не досягнете того, чого бажаєте, — втрутився Клінт.

— Мої бажання наразі неістотні, — сказала Євка. — Я гадала, ви це зрозуміли. Значення має те, що зроблять зі мною чоловіки цього міста. І