Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Розкоші і злидні куртизанок, Оноре де Бальзак 📚 - Українською

Читати книгу - "Розкоші і злидні куртизанок, Оноре де Бальзак"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Розкоші і злидні куртизанок" автора Оноре де Бальзак. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 147 148 149 ... 165
Перейти на сторінку:
якій-небудь спішній справі, що не дозволяла писати, вони повідомляли таким способом один одного.

Ми бачимо, що в усіх прошарках суспільства звичаї подібні між собою, і відрізняються тільки манерами, способами, відтінками. Світське товариство теж має своє арго, але це арго зветься стилем.

— Чи ви, пані, цілком певні, що існують ці згадані листи, написані мадемуазель Клотильдою де Гранльє до того юнака? — спитав герцог де Гранльє.

І він скинув очима на пані Камюзо так, як моряк кидає лот.

— Я їх не бачила, але цього треба побоюватись, — відповіла вона, тремтячи.

— Дочка моя не могла написати чогось такого, в чому не можна було б признатись! — скрикнула герцогиня.

“Бідна герцогиня!” — подумала Діана, глянувши на герцога де Гранльє так, що він затремтів.

— Яка ж твоя думка, люба моя Діана? — сказав герцог до герцогині де Мофріньєз на вухо, завівши її до вікна.

— Клотильда так шалено кохає Люсьєна, любий мій, що вона мала з ним побачення перед своїм від’їздом. Якби не ота маленька Ленонкур, вона, мабуть, утекла б з ним у ліс Фонтенебло. Я знаю, що Люсьєн писав Клотильді листи, які запаморочили б і святу. Ми всі три Свині дочки, обвиті змієм листування...

Герцог і Діана повернулись від вікна до герцогині і пані Камюзо, які тихенько розмовляли. Амелі, йдучи за порадою герцогині де Мофріньєз, удавала благочестиву, щоб завоювати серце гордої португалки.

— Ми віддані на волю мерзенного каторжника-втікача, — сказав герцог, смикаючи плечем. — Ось що значить приймати в себе людей, в яких не зовсім певен. Перше ніж допустити кого-небудь, треба добре дізнатися про його статки, родичів, про все його минуле.

У цій фразі — вся мораль цієї історії з погляду аристократії.

— Що сталось — те сталось! — сказала герцогиня де Мофріньєз. — Подумаймо, як урятувати бідну пані де Серізі, Клотильду і мене.

— Нам залишається тільки чекати Анрі, я його викликав, але все залежить від особи, по яку поїхав Жантіль. Дай боже, щоб ця людина була в Парижі. Пані, — сказав він, звертаючись до пані Камюзо, — я вам дуже вдячний, що ви подумали про мене...

Це був натяк, що пані Камюзо час іти. Дочці придверника королівських апартаментів вистачило глузду, щоб зрозуміти герцога; вона підвелась; але герцогиня де Мофріньєз, з тією чарівною грацією, яка завоювала їй відданість і дружбу стількох осіб, взяла Амелі за руку і особливо звернула на неї увагу герцога і герцогині.

— Особисто для мене, хоч би вона й не встала на світанку, щоб урятувати нас усіх, прошу вас не забути про милу пані Камюзо. По-перше, вона вже робила мені послуги, яких не забуваєш. Потім вона і її чоловік цілком віддані нам. Я обіцяла їй просунути її Камюзо, і прошу вас захистити його насамперед заради мене.

— Ви не потребуєте рекомендації, — сказав герцог до пані Камюзо. — Гранльє завжди пам’ятають послуги, зроблені їм. Незабаром люди, вірні королю, матимуть нагоду відзначитись, їх відданість буде потрібна; вашого чоловіка висунуть на відповідальні позиції.

Пані Камюзо пішла — горда, щаслива, набундючившись, ледве не лопаючись. Вона вернулась додому, святкуючи перемогу, милувалась сама з себе, кепкувала з неприязні генерального прокурора; вона казала сама собі:

“А що, як ми випремо пана де Гранвіля?”

Пані Камюзо вийшла вчасно. Герцог де Шольє, один із фаворитів короля, зустрівся з цією міщаночкою в під’їзді.

— Анрі, — скрикнув герцог де Гранльє, коли доповіли про його друга, — біжи, прошу тебе, в палац, постарайся поговорити з королем, річ ось у чому...

І він завів герцога до вікна, де він уже радився з легкою і граціозною Діаною.

Герцог де Шольє час від часу нишком поглядав на нерозсудливу герцогиню, яка, розмовляючи з герцогинею де Гранльє і слухаючи її напучення, відповідала на вільні погляди герцога де Шольє.

— Люба дитино, — сказав нарешті герцог де Гранльє, закінчивши своє a parte[123], — будьте ж розсудливі. Чуєте, — сказав він, беручи ручки Діани, — додержуйтесь пристойності, не компрометуйте себе більше, не пишіть ніколи. Листи, люба моя, викликали стільки ж особистих нещасть, скільки й громадських... Що можна пробачити такій молодій дівчині, як Клотильда, що кохає вперше, того не можна пробачити...

— Старому гренадерові, що бачив бойовий вогонь! — сказала герцогиня герцогові, надувши губки.

Ця гримаска і жарт викликали усмішку на збентежених обличчях обох герцогів і навіть благочестивої герцогині.

— Ось уже чотири роки, як я не пишу любовних листів... Чи ми врятовані? — спитала Діана, ховаючи свою тривогу під дитяцтвом.

— Ще ні! — сказав герцог де Шольє, — бо ви не знаєте, як важко зробити щось незаконне. Для короля в конституційній державі це те саме, що зрада для одруженої жінки. Це його адюльтер.

— Його грішок, — сказав герцог де Гранльє.

— Заборонений плід! — сказала Діана, усміхаючись. — Ах, як би я хотіла бути урядом; бо в мене вже немає таких плодів, я всі поїла!

— О, люба, люба! — сказала благочестива герцогиня, — ви занадто далеко заходите.

Герцоги, почувши, що перед під’їздом зупинилась карета, з гуркотом, який зчиняється, коли коней пускають галопом, покинули жінок, вклонились їм і пішли в кабінет герцога де Гранльє, куди ввели мешканця вулиці Оноре-Шевальє; це був ні хто інший, як начальник палацової контрполіції, політичної поліції, таємничий і могутній Корантен.

— Проходьте, — сказав герцог де Гранльє, — проходьте, пане де Сен-Дені.

Корантен, здивований прекрасною пам’яттю герцога, пройшов першим, низко вклонившись обом герцогам.

— Це знов у справі тієї ж таки особи, або, певніше, з приводу неї, мій любий пане, — сказав герцог де Гранльє.

— Але він помер, — сказав Корантен.

— Залишився його товариш, — зазначив герцог де Шольє, — сильний товариш.

— Каторжник Жак Коллен! — відповів Корантен.

— Кажи, Фердинанд, — сказав герцог де Шольє колишньому послові.

— Треба побоюватись цього

1 ... 147 148 149 ... 165
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Розкоші і злидні куртизанок, Оноре де Бальзак», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Розкоші і злидні куртизанок, Оноре де Бальзак» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Розкоші і злидні куртизанок, Оноре де Бальзак"