Читати книгу - "Трістрам Шенді"

– Ми погано розпорядилися, – мовив дядько Тобі, запитливо подивившись в обличчя Тріму.

– Я б заставив мою шапку монтеро, – сказав Трім. – Ця шапка монтеро, як я вам уже сказав, була постійною ставкою Тріма, і позаяк він її підновляв того самого вечора, збираючись іти в атаку, – це сильно піднімало її ціну. – Я б, з дозволу вашої милості, заставив мою шапку монтеро проти шилінга – якби пристойно було, – вів далі Трім (роблячи уклін), – пропонувати парі вашим милостям. —

– Нічого непристойного в цьому немає, – сказав батько, – це просто мовний зворот; адже кажучи, що ти заставив би шапку монтеро проти шилінга, – все, що ти хочеш сказати, означає, що, на твою думку…

– Нумо, що, на твою думку?

– Здається, вдова Водмен, з дозволу вашої милості, не протримається й десяти днів. —

– Звідки у тебе, – глузливо вигукнув лікар Слоп, – це знання жінок, приятелю?

– З любовної історії з однією папістською церковницею, – сказав Трім.

– З бегінкою, – пояснив дядько Тобі.

Лікар Слоп був занадто розгніваний, аби прислухатися до пояснення дядька; на додачу батько скористався цією критичною хвилиною, щоб обрушитися на всіх черниць і бегінок без розбору, називаючи їх туподумними, протухлими неробами, – Слоп не міг це стерпіти – а оскільки дядькові Тобі і Йорику теж потрібно було вжити деяких заходів, першому – відносно своїх штанів, а другому – відносно четвертого розділу своєї проповіді – для успіху атаки, що чекала кожного з них наступного дня, – то товариство розійшлось, і батько залишився сам. Щоб заповнити півгодини вільного часу до сну, він звелів подати собі перо, чорнило та папір і написав дядькові Тобі такого повчального листа:

Дорогий брате Тобі.

Я збираюся сказати тобі дещо про природу жінок і про те, як до них залицятись; і щастя, можливо, для тебе, – хоча й не таке вже щастя для мене, – що ти маєш можливість отримати повчального листа з цього питання, а я в змозі його написати.

Якби була ласка розпорядника наших доль – і твої знання дісталися тобі не занадто дорогою ціною, я вважав би за краще, щоб ти замість мене вмочав цієї хвилини перо в чорнило; але оскільки вийшло інакше – доки місіс Шенді тут поруч вкладається спати, – я накидаю тобі безладно, як вони спали мені на думку, кілька корисних для тебе, на мій погляд, порад і повчань, які я наводжу на знак любові до тебе, не сумніваючись, дорогий Тобі, в тому, як їх буде тобою сприйнято.

По-перше, відносно всього, що стосується в цій справі релігії – хоча жар на щоці моїй свідчить, що я почервонів, заговоривши з тобою про це, бо, незважаючи на нелицемірне старання твоє тримати такі речі таємно, мені добре відомо, як мало ти нехтуєш виконанням її приписів, – але я все-таки бажав би відзначити одне з її правил особливо, про яке (протягом твого залицяння) ти забувати не мусиш, а саме: ніколи не виступай у похід, вранці чи пополудні, не доручивши себе спочатку заступництву Всевишнього, щоб він охороняв тебе від лукавого.

Гладенько голи собі голову щонайменше раз на кожні чотири або п’ять днів і навіть частіше, для того, щоб, коли з неуважності станеться тобі зняти перед нею перуку, вона не в змозі була помітити, скільки волосся знято у тебе Часом – і скільки Трімом.

– Іще краще видалити з її уяви всяку думку про шолудивість.

Завжди тримай у думці, Тобі, й дій у згоді з твердо встановленою істиною —

що жінки боязкі. І слава Богу, що вони такі, – інакше з ними життя б не було.

Гляди, щоб штани твої були не занадто вузькі, але не давай їм також занадто вільно висіти на стегнах, подібно до шароварів наших предків.

– Золота середина запобігає всяким висновкам.

Хоч що б ти збирався сказати, багато чи мало, не забувай, що завжди треба говорити тихим, м’яким тоном. Мовчання й усе, що до нього наближається, вселяє в мозок мрії про опівнічні таємниці. Тому, якщо можеш, ніколи не кидай щипців і кочерги.

Уникай всяких жартів і базікання в розмові з нею і в той же час уживай усіх доступних для тебе заходів, аби їй не потрапляли до рук книги та писання, пройняті цим духом; існують книги спасенні, й добре, якби тобі вдалося приохотити її до них; але ні в якому разі не дозволяй їй заглядати ні в Рабле, ні в Скаррона,[398] ні в «Дон Кіхота». —

– Усі ці книги збуджують сміх, а ти знаєш, дорогий Тобі, немає пристрасті серйознішої за плотську насолоду.

Встромляй шпильку в груди твоєї сорочки, перш ніж увійти до її кімнати.

Якщо тобі дозволяється сісти поряд із нею на канапу й вона надає тобі нагоду покласти твою руку на свою – остерігайся нею скористатися – ти не можеш це зробити так, аби вона не дізналася про стан твоїх почуттів. Залишай її з цього приводу й на рахунок якомога більшого числа інших речей у цілковитому невіданні: діючи таким чином, ти привернеш на свій бік її цікавість; але якщо вона все-таки не здасться, а осел твій, як і раніше, ставатиме дибки, як є всі підстави припустити… Тобі слід насамперед випустити декілька унцій крові з-під вух, як було у звичаї у стародавніх скіфів, які виліковувались у такий спосіб од найбурхливіших нападів похоті.

Авіценна, далі, стоїть за те, щоб змащувати відповідне місце настоєм чемериці, здійснюючи належні спорожнення та прочищення шлунка, – і я вважаю, що він має рацію. Але ти мусиш їсти менше або зовсім не їсти козлятини або оленини – не кажучи вже про м’ясо ослят або лошат – і ретельно утримуватись – оскільки, певна річ, ти в силах – від павичів, журавлів, лисух, нирків і водяних курочок. —

Що ж до напоїв – мені немає потреби рекомендувати тобі настій із вербени та трави ганеа, чудову дію якого описує Еліан,[399] – але якби ти втратив до нього смак – залиш його на якийсь час і заміни огірками, динями,