Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

,

Серед п’яти Обмежувачів мечоносець Бредлі нарешті помітив щось дивне. Повітря наповнювалося знайомою святістю, немов він перебував у священному залі Святого Вогняного собору. Зверху на ньому стояв священний образ мудреця, який пильним поглядом спостерігав за кожним.

.

Він також спостерігав за ним.

?

Це ?

За кришталевою кулею Срібна Королева не помітила цих дрібних змін. Вона тільки спостерігала за Брандо, чекаючи відповіді юнака.

Після хвилини мовчання Брандо заговорив.

.

Ваша Величносте.

.

Ми з вами не знаємо, яким буде майбутнє.

Але моя мрія насправді дуже проста

.

Халран Гайя і Абсолютна Смерть безслідно зникли в його руках.

.

Він схрестив руки і обережно притиснув їх. Хоча в його руках нічого не було, всі відчували, що на землі лежить наконечник меча.

—

Дун —

.

Усі відчули, як їхні серця завмирають.

На Морі Магії розкинулася брижі, що розповсюджуються на всі боки.

У цей момент всі адепти Банкірського регіону були примусово розірвані зв’язок зі Світом Законів.

,

У сотнях храмів різних розмірів по всьому регіону, як завжди, в молитовних залах лунали вечірні молитви ченців. Але єпископи в розкішних ризах з жахом розплющили очі, коли зрозуміли, що з цього моменту ніякої відповіді з території Тіамат не було.

.

Задзвонив дзвін Святого Храму.

.

Незліченна кількість людей прокидалася від своїх снів, обливаючись холодним потом. Здавалося, що їхні мрії були поглинені, і Буноссон, Країна Мрій, зачиняла свої двері. У цей момент відьми виявили, що Країна Відьом зникла, і вони потрапили в загальний кошмар.

,

У безкрайній темряві вони побачили золотий меч, що горів бурхливим полум’ям, що спускалося з хмар. Воно було наче сонце, освітлювало все небо

Шелест, шелест, шелест, весь світ затремтів.

У районі Вольва-Княжий городяни, що зібралися, побачили, як статуя Короля Полум’я злегка тремтить. Пісок на землі піднімався і падав, немов утворюючи шар хвиль.

Вікна навколишніх будівель скрипіли і розбивалися одне за одним, а звідусіль було чути звук падіння скла на землю.

,

На площі пролунали крики жаху, і деякі люди почали ховатися. Хаос був неминучий.

?

Це землетрус? Сеті міцно тримала Ерла за руку, відчуваючи тихий гул під ногами.

.

Ерл твердо похитав головою.

.

Він насупився і старанно захистив Сеті від штовханини.

!

Мудрець розгніваний!

.

Хтось у натовпі закричав.

.

Зчинився переполох.

Віруючі в центрі площі, які проводили церемонію, зупинялися і одночасно дивилися вгору, дивлячись у певному напрямку.

.

У палаці Святого Контіфера Срібна Королева, здавалося, нарешті помітила ненормальність зовні.

.

Вона насупилася і обернулася до людини, яка стояла позаду неї. Грімм, вийди і подивися.

Королева Драконів невиразно кивнула, розвернулася і відчинила двері у внутрішню залу, зникнувши назовні.

Потім Срібна Королева обернулася.

Її обличчя було спокійне, як вода, а срібні очі відбивали блиск кришталевої кулі, ніби всередині був інший світ.

.

За кришталевою кулею справді стояв інший світ.

Тому що в темно-карих очах Брандо здавалося, що в глибині очей горить сліпучо-золоте полум’я.

Він відкрив рота, і його голос, здавалося, сколихнув увесь світ.

Мені байдуже, чого ти хочеш, і мені байдуже, хто ти.

Її Величність Верховна Королева, або Темний Дракон народу Міірна!

—

Але —

!

Поверніть мені Скарлет!

.

Гудіння в повітрі означало зміну закону.

!

О ні! У цей час Бредлі нарешті зрозумів, що змушує його почуватися ніяково. Він негайно вийняв меч і заревів: Зупиніть його!

.

Але це було не від нього.

—

Поверни мені Скарлет —

.

Його громовий голос лунав на весь ліс.

Тихий гуркіт у лісі перетворився на гуркіт. Не тільки гравій і каміння, але навіть дерева і скелі також видавали низький і древній звук. Вони резонували тисячі разів, ніби відповідали на це речення.

Вони відповідали на гнів царя

,

Крона лісу скрипіла і тремтіла, наче її будь-якої миті вирвуть з коренем. Скелі вже вирвалися з кайданів землі і полетіли в небо разом із землею.

З лісу піднялася велична і страхітлива аура. Обличчя Лицаря Полум’я кардинально змінилися. Вони вихопили мечі і хотіли наблизитися до Брандо, але невидима сила пронеслася по лісі і змусила всіх впасти на землю.

.

Це ускладнювало пересування.

Але в цей момент

.

Над головою у всіх розступилися темні хмари під нічним небом. Сліпуче золоте світло, немов сонце, що сходить, освітлювало все небо над Банкірським краєм.

.

В очах кожного відбивалося вогненно-червоне світло, що пробивалося крізь безмежне нічне небо і падало прямо з неба.

.

Це було світло народження всього.

З полум’я мудрість була дана всім істотам.

У той момент між небом і землею не було іншого кольору.

.

Світ права здригнувся.

У всьому регіоні Рушта, в пустелі навколо Банкера, на заході Меца, в затоці Клоак і навіть на передовій народу назерів всі бачили це вогненно-червоне світло, що падало з неба.

.

Ці воїни з іншої країни зупинили свої бойові машини, відчинили двері каюти і подивилися на цю дивовижну картину.

В їхніх очах відбилося золоте сонце, священний вогонь тисячолітньої давнини, який благословив світ навіки.

!

Хваліть мудрість!

Жерці назерського народу підняли руки і шалено закричали

!

Хваліть мудрість!

.

Море радісних вигуків піднімалося і падало одне за одним.

.

Все було тьмяно, але в цей момент на небі над усією південною частиною Вонде яскраво сяяло сузір’я Вогняного Короля.

.

Свідками цієї сцени стали десятки мільйонів людей.

Він був золотисто-червоний, як вогонь, але такий чистий.

Під цим сліпучим світлом карета під захистом лицаря проїхала через ліс біля замку Малберрі і попрямувала в напрямку палацу Сен-Консоль.

Дівчина в кареті, в її очах відбивалося полум’я, що падало з неба. В її блискучих очах мимоволі текли сльози.

.

Її покинули всі на цьому світі.

.

Вона ніколи не бачила своїх біологічних батьків. У її пам’яті був тільки холодний темний ліс, ревіння звірів, темний страх і бліді привиди в лісі.

.

Вона вилила всю свою довіру на надію мати сім’ю, але натомість її холодно покинули.

.

Вона була скромною, не вартою згадки і нічого не очікувала.

Однак єдине, чого вона хотіла, це мати маленьку краватку в цьому світі. Але навіть таке бажання раз по раз збувалося.

?

Чи можу я дійсно бути важливим для когось у цьому світі?

Звичайно. Ця людина відповіла з усмішкою.

.

Кожна людина в цьому світі має право прагнути до власного щастя.