Читати книгу - "Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна"

виграли олімпійські відбіркові змагання із рекордним часом», ПІ, 6 липня 1936 р. Додаткові деталі взяті зі щоденника Джонні Уайта, інтерв’ю Джорджа А. Ходака з Гордоном Адамом в 1988 р., згаданого вище, і одного із кількох листів, які Коротун Хант почав писати додому в цей час, передрукованих в «Пуйаллап Веллі Тріб’юн» 10 липня 1936 р. Джойс отримала величезне задоволення, розповідаючи Джуді та знову переживаючи свої спогади про прослуховування по радіо перегонів у Принстоні в цей день і про свою гордість у той момент, коли зрозуміла, що Джо поїде на Олімпіаду. Боб Мок є джерелом епізоду про перетягування срібного кубка в його інтерв’ю в листопаді 2004 р. з Майклом Соколовим. Коментар Джорджа Покока «Почути таке від Ела» можна знайти в Ньюелла (с. 101).

Криза з браком коштів на фінансування поїздки до Берліна і подальші дії по збору грошей в Сіетлі описані в серії статей у пресі Сіетла протягом наступних кількох днів; див. в примітках онлайн. Статистика щодо страшної спеки 1936 року наведена, насамперед, в статтях «Ртуть піднімається вище позначки 48 градусів, дощ не передбачається, посіви горять на території посухи», НЙТ, 8 липня 1936 р., і «Смертельна спека 54 градуси триває в Канаді», НЙТ, 12 липня 1936 р. Перебування хлопців на острові Траверс та їхні екскурсії описані в щоденниках Джонні Уайта і Чака Дея, а також у довгій низці листів, написаних Коротуном Хантом додому. Поїздка Джо на верхівку Емпайр Стейт Білдінг справила на нього велике враження, і прозріння, яке прийшло до нього там щодо майбутньої поїздки до Берліна, було тим, чим він часто ділився із Джуді, яка, у свою чергу, поділилась зі мною. Мерилін Мок розповіла зміст листа, який Боб Мок отримав від батька, і його реакцію на нього в моїх інтерв’ю з нею. Велика частина опису завантаження «Husky Clipper» на пароплав «Манхеттен» взята з книги Джорджа Покока «Спогади». Інші подробиці цих останніх годин у Нью-Йорку взяті зі щоденників Дея і Уайта.

Олімпійська команда США 1936 р. складалася з 382 осіб, але не всі вони були на борту «Манхеттена». Деякі деталі, що стосуються історії та будівництва «Манхеттена», взяті із розділу «Пароплави «Манхеттен» і «Вашингтон» довідника «Чудеса світового суднобудування», № 22 (1936). Мій опис відплиття частково базується на статті «Олімпійська збірна Сполучених Штатів відпливає під пишні проводи», НЙТ, 16 липня 1936 р.

Розділ 16

Епіграф узятий в Ньюелла (с. 79). Для більш детальної інформації про підготовку до Олімпійських ігор в Берліні див.: Уолтерс «Берлінські ігри» (с. 164-65); Брендон «Темна долина» (с. 522); Бах «Лені» (с. 177); і Річард Д. Манделл «Нацистська Олімпіада» (Нью-Йорк: «Макміллін», 1971), с. 143-144. Додаткові відомості знаходяться в документі «XI Олімпіада: Офіційний звіт». При написанні епізодів про Ріфеншталь я спирався, в першу чергу, на її власні мемуари, цитовані вище.

Опис перебування на «Манхеттені» взятий зі спогадів Джо і листа, який Коротун Хант написав додому, опублікованого «Пуйаллап Пресс» 31 липня 1936 р. Щоденники Дея і Уайта також підкинули багато цікавих епізодів. Інші факти взяті із книги Джорджа Покока «Спогади»; та статей Артура Дж. Дейлі «Спортсмени дають обіцянку підтримувати себе у формі», НЙТ, 16 липня 1936 р.; і М. В. Торбета «Сполучені Штати випускають лайнер «Манхеттен»: Опис і випробування», «Журнал Американського товариства інженерів морського флоту», т. 44, № 4 (листопад 1932 р.), с. 480-519. Ел Ульбріксон розповідає кумедну історію про Джима МакМілліна і млинці у статті «Давай! Давай! Давай!», «Колльєрс», 26 червня 1937 р.

Мої джерела щодо історії Елеонори Холм включають: «Звіт Американського олімпійського комітету: Ігри XI Олімпіади (Нью-Йорк: «Американський олімпійський комітет», 1937), с. 33; щоденники Дея і Уайта; «Місіс Джарретт повернулася, не планує жодного судового позову проти Аматорської спортивної спілки», НЙТ, 21 серпня 1936 р.; Річард Гольдштейн «Елеонора Холм Уелен, чемпіонка з плавання 1930-х, померла», НЙТ, 2 лютого 2004 р.; і Уолтерс «Берлінські ігри» (с. 157).

Опис прибуття хлопців до Європи взятий, переважно, зі щоденників Дея і Уайта та додаткова інформація — з листа додому Коротуна Ханта, згаданого вище. Їхній прийом у Гамбурзі та Берліні відображений в статті Артура Дж. Дейлі «Десятки тисяч вишикувалися на вулицях, щоб зустріти американську команду в Берліні», НЙТ, 25 липня 1936 р., та статті «Олімпійський загін отримує теплий прийом нацистів», «Ассошіейтед Пресс» 24 липня 1936 р. Відгук Річарда Уінгейта на тріумфальне прибуття Брандеджа в Берлін з’явився в статті «Коментар Олімпійських ігор», НЙТ, 24 липня 1936 р.

Враження екіпажа від Кьопеніка, Грюнау і німецької команди походять зі щоденника Роджера Морріса; враження Джорджа Покока взяті з Ньюелла (с. 104) і книги Покока «Спогади»; а також зі статті Льюїса Бертона «Екіпаж «Ескімосів» проводить тривалі тренування», «Ассошіейтед Пресс», 27 липня 1936 р. Вилазки хлопців до Берліну і прогулянки по Кьопеніку відображені в усіх трьох щоденниках, Дея, Уайта і Морріса, та у вищезгаданому інтерв’ю Гордона Адама з Ходаком. Пітер Меллорі описує італійський екіпаж у своїй книзі «Веслувальний спорт» (Хенлі на Темзі: «Рівер Роуінг Мюзіум», 2011), с. 735-738. Розповідь Покока про обурених австралійців у Хенлі відображена в Ньюелла (с. 104).

Опис церемонії відкриття приведений зі статті Альбіона Росса «Нацисти відкривають Олімпіаду як гігантський спектакль», НЙТ, 26 липня 1936 р.; листа Коротуна Ханта додому, опублікованого «Пуйаллап Пресс», 21 серпня 1936 р.; книги Ріфеншталь «Мемуари» (с. 191-192); щоденника Геббельса, цитованого у Трімборна «Лені Ріфеншталь» (с. 141); статті Крістофера Хадсона «Нацистські демони, поховані на стадіоні Кубка Світу», «Дейлі Мейл», 6 липня 2006 р.; щоденників Дея, Уайта і Морріса; мого інтерв’ю із Майклом і Мерилін Моками 2011 р.; інтерв’ю Майкла Соколова з Бобом Моком у листопаді 2004 р.; статті Фредеріка Т Бірчелла «Стотисячне «Хайль Гітлер»; спортсмени США уникають нацистського вітання йому», НЙТ, 2 серпня 1936 р.; статті Рояла Брогема «120000 глядачів дивляться відкриття Олімпійських ігор», ПІ, 2 серпня 1936 р.; статті Джона Кірнана «Спорт усіх часів», НЙТ, 2 серпня 1936 р.; статті «Олімпійські ігри», «Тайм», 10 серпня 1936 р.; статті Бетлехема Стіла «Джон Уайт веслував за золото... і виграв його», «Боттом Лайн», т. 6, № 2 (1984); і книги Покока «Спогади».