Читати книгу - "Мир хатам, війна палацам"

Та коли наблизились до роздоріжжя — праворуч до постою, ліворуч на Тернопіль, — солдати почали гукати:

— Не підемо до табору! Там якась пастка буде! Не покинемо товаришів комітетчиків на поталу і суд!..

І хоч як метушились конвоїри, скільки не гупали прикладами, скільки не нахвалялись приколоти багнетами, полк поворот проминув і попрямував слідом за комітетом.

Знайшлись і заспівувачі. Заспівали:

Це був — гімн, і ніхто не міг заборонити його співати.

І це вже була демонстрація, якої ніколи на фронтових дорогах ніхто ще не бачив. Полк марширував чітко, держав «равнение», давав ногу, і тисячний хор виводив:

Капітан Муравйов, на чолі жіночого батальйону, тимчасом вже наздогнав Керенського — на третій полонині.

Почувши, що комітет прямує разом з заводієм у штаб–квартиру корпусу, Керенський змінив свій наказ:

— Бунтівників до штаб–квартири не заводити: гнати на вокзал і, під посиленою вартою, кур'єром, везти до штабу військового округу, в Київ! Супроводжувати — найнадійнішому офіцерові полку, з усією належною документацією. Вас, капітан Муравйов, за винахідливість та відвагу жалую чином підполковника!..

Підполковник Муравйов відкозиряв.

Кар'єра цієї людини розвивалась аж надто бурхливо, але його самого це не приголомшувало. Він і зроду був гонористий, а за роки армійської служби та війни вкусив від найживливішої для честолюбства поживи: воля командира — закон для підлеглих. Ти наказав — і тебе слухають беззаперечно, виконують безоглядно твій наказ! Тобі підлягають маси, і ти над ними — все! Ти ведеш — і за тобою йдуть. Ти — вище від усіх, ти — надлюдина, ти можеш стати богом. Так — богом, а що б ви думали?! І революція якраз і відкривала до того перспективи. В ім'я цього він і відкинув геть колишні монархічні уподобання і вписався в партію, яка стала при владі, — в партію соціалістів–революціонерів. Ні, ні, не цей адвокатишка, а саме він — військовий геній — стане полководцем революції, її Наполеоном, принаймні «главкомом». Світ ще довідається про Муравйова — будьте спокійні!..

Наказ Керенського доставив у Тернопіль — на змиленому коні — власноручно найнадійніший з кадрового офіцерського складу полку, поручик барон Нольде.

Настрій в барона Нольде був пречудовий. Така лафа! Поза чергою — в тил, та ще й напередодні наступу! А в тилу ж — не вибухи «чемоданів», не вищання мін, не окопи з нужею та нудотою, а — море вин, табуни дівчат ще й ванна з гарячою водою — весь сенс та розкіш баронського життя!

І поручик Нольде, весело насвистуючи, передав пакет начальникові штабу корпусу і пішов до казначея — одержувати харчові та прогонні для себе і вістового.

— Міф, блеф, фантасмагорія! — тільки й снувалося в голові веселого поручика, і він висвистував юнкерської:

У залізничному парку знайшовся лише один арештантський вагон, довелось всіх сімдесят сім чоловіка запихати в сім камер–купе, — і поїзд рушив: Волочиськ — Жмеринка — Київ.

В останній теплушці поїзда — окремо від комітету — сиділи і четверо приданих полкові авіаторів. Кожному з них вручено пакет. В пакеті писалося, що