Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » На краю ненависті, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "На краю ненависті, Уляна Пас"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "На краю ненависті" автора Уляна Пас. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 67
Перейти на сторінку:

Іван сидить поряд й усміхається, а мені доводиться стиснути руки в кулаки, щоб залишатися холоднокровною. Ще хоча б слово - і я просто вибухну! 

- Пробачте! Мені треба вийти, - бурчу й швидко покидаю вітальню.  

Злість розпирає зсередини, і образа на Івана також. Як він міг сказати про те, що ми разом?! Це ж неправда!  

Опинившись у ванній кімнаті, швидко вмиваю обличчя водою. Потрібно швидко зібратися і повернутися за стіл. Я ж не мала дитина, щоб пасувати перед труднощами. Зараз зберуся і поясню батькам, що все це неправда.  

Тільки-но покидаю ванну кімнату, бачу в коридорі Івана. Він переминається з ноги на ногу і, схоже, чекає саме на мене. Зупиняюся, очікуючи, коли він наблизиться і намагаюся тримати емоції під контролем. Все-таки він мій друг, а я дуже боюся втратити його саме як друга.  

- Аміно, ти образилася? - зупиняється зовсім поряд й оглядає мене прискіпливо.  

- А сам як думаєш? - бурчу. - Ваню, я справді тебе люблю, але тільки як друга. Ми не можемо бути разом, зрозумій це нарешті.  

- Якби це було так просто, - зітхає і проводить рукою по обличчі. - Я і сам не знаю, коли закохався у тебе. Просто мені здається, що ти особлива і таких, як ти, більше не існує.  

- Ти також особливий, і я дорожу нашою дружбою, - беру його руку у свою та переплітаю наші пальці. - Прошу, не руйнуй її. Я впевнена, що це не кохання. Ти просто довго мене не бачив, саме тому й подумав, що кохаєш.

Ваня мовчить, отже, не підтримує того, що кажу я. Хочеться вірити, що він подумає над моїми словами і все вирішиться.  

- Я краще піду, Амінко, - він усміхається, але очі чомусь залишаються сумними. - Побачимося завтра і поговоримо. Не сумуй! 

Іван обіймає мене, а тоді прямує до виходу. Мені ж якось важко всередині і неприємно від себе самої. Начебто намагалася бути чесною перед ним і собою, але краще від цього не стало.  

Розвертаюся, щоб повернутися у вітальню, коли бачу перед собою Золотова. Не розумію, як він зміг наблизитися так тихо, тому й гублюся на мить. 

- Чого тобі? - бурчу і доводиться зробити крок назад, адже він наступає.  

- А де захисника загубила? - Ян знущається, але мене таким не пробрати. 

- Якщо ти не помітив, то я можу і без захисника обійтися, - мене дратує цей тип, як і весь вечір, в принципі.  

- Помітив, - Ян посміхається і повільно оглядає мене з голови до ніг. Від його погляду у мене мурашки, неприємні такі. - А сукня тобі пасує. Хоча… на байку ти також дивишся ефектно. 

- Тобі що, поговорити ні з ким? - роздратовано питаю. - Ти, взагалі-то, з дівчиною сюди прийшов!  

- А мені й тут непогано, - схоже, у цього типа повністю відсутнє почуття самозбереження. Він хапає мене за плечі і притискає своїм тілом до стіни. Але робить це так, що мої ноги стають заручниками його ніг. А це вже погано. - Ну що? Як рятуватимешся цього разу? 

Я готова його вбити! От справді… Ще ніхто ніколи так сильно мене не дратував.

З’являється ідея з’їздити йому чолом по носу, я навіть смикаюся, щоб зробити це. Тільки от зупиняюся тоді, коли чую цокіт підборів десь поряд. 

Схоже, Альбіна вирушила на пошуки свого коханого. 

- Відпусти! - сичу крізь зуби і дуже сподіваюся, що цей Золотов не повний ідіот. Навіть не уявляю, як буду пояснювати їй те, що стою в обіймах її коханого.  

- І не подумаю, - лише Яна уся ця ситуація, схоже, веселить. Несподівано він відчиняє двері у ванну кімнату, що знаходяться позаду мене, й заштовхує нас туди. Ще мить - і зачиняє двері зсередини. І я просто втрачаю дар мови від його зухвалості.  

- Ти… 

І це все, що мені вдається сказати, адже цей придурок просто бере і цілує мене. 

ЦІЛУЄ! ЧОРТ ЗАБИРАЙ! 

Та що це за день сьогодні такий, що усі намагаються мене поцілувати без моєї на те згоди?! 

 

1 ... 14 15 16 ... 67
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На краю ненависті, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На краю ненависті, Уляна Пас"