Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Червоний Голод. Війна Сталіна проти України 📚 - Українською

Читати книгу - "Червоний Голод. Війна Сталіна проти України"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Червоний Голод. Війна Сталіна проти України" автора Енн Аппельбаум. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 146
Перейти на сторінку:
Україні ЧеКа також проводила сувору і жорстоку кампанію проти політичних ворогів. Таємна поліція заарештовувала не тільки активістів національного руху, а й купців, банкірів, капіталістів, велику і дрібну буржуазію; колишніх офіцерів царської армії, державних службовців і політичних лідерів; аристократів та їхні родини; анархістів, соціалістів і членів будь-яких інших лівих партій, які не підтримали більшовиків. В Україні роль лівих партій була особливо важливою. Боротьбисти, радикальне ліве крило Української партії соціалістів-революціонерів, мали чимало послідовників у сільській місцевості України. Незважаючи на те, що боротьбисти були ідеологічно близькими до більшовиків (наприклад, вони також виступали за радикальну земельну реформу), їх було виключено з уряду. До них ставилися з підозрою через попередню співпрацю з Центральною Радою.

Список ворогів більшовиків також включав донських та кубанських козаків на півдні Росії та України, котрі, як і запорозькі козаки в минулому, завжди мали досить відчутну автономію. Багато козацьких станиць під час революції виступили на боці білих. Проте деякі представники кубанського козацтва відреагували на революційні події по-іншому. Орган самоврядування більшості українськомовних кубанських козаків — Кубанська Військова Рада — у квітні 1917 року проголосила себе самостійною владою на Кубані, а з жовтня почала воювати з більшовиками. У лютому 1918 року було проголошено незалежність Кубанської Народної Республіки. У розпал Громадянської війни 1918 року російськомовні донські козаки також проголосили незалежність і заснували Донську Республіку — цим романтичним жестом вони нажили собі ворогів у Москві. Більшовики неодноразово характеризували їх як «природних контрреволюціонерів» та «лакеїв імперського режиму».

У січні 1919 року, після того як Червона армія увійшла до Донської області, більшовики видали наказ, за допомогою якого сподівалися позбутися донських козаків раз і назавжди. Солдатам наказано «проводити масовий терор проти багатих козаків з повним винищенням останніх; проводити нещадний масовий терор проти усіх тих козаків, які безпосередньо або опосередковано брали участь у боротьбі з радянською владою... Конфіскувати зерно та зберігати всі надлишки у призначених для цього місцях».[126]

Відповідальний за операцію чекіст Йосип Рейнгольд евфемістично назвав її «розкозаченням». Насправді, це було масовим убивством: 12 000 людей було страчено за «присудами» революційних трибуналів — так званих трійок, до складу яких входили комісар Червоної армії та два місцеві партійці, котрі з блискавичною швидкістю підписували смертні вироки. Після масових убивств відбулася етнічна «чистка»: щоб ще більше «розбавити» ідентичність донських козаків, сюди було переселено «надійних» робітників та селян.[127] Це стало одним з перших прикладів використання радянським урядом масового насильства та переселення людей з метою соціальної інженерії, а також важливим прецедентом для радянської політики, зокрема в Україні. Можливо, за прикладом «розкозачення» було марковано й термін «розкуркулення» — засадничий для радянської політики через 10 років.

Однак на той час явище «розкозачення» викликало тільки опір. У середині березня козаки станиці Вешенської, багато з яких спочатку підтримали більшовиків, повстали проти них.[128] Усі командири Червоної армії в Україні були помітно стурбовані цим фактом. Антонов-Овсієнко, головнокомандувач Української радянської армії (пізніше — Українського фронту), двічі написав Леніну та ЦК, вимагаючи послаблення жорсткої радянської політики, зокрема вказав й на необхідність співпраці з місцевими силами та українськими національними лідерами. Він запропонував увести до складу українського радянського уряду соціал-демократів та боротьбистів, які мали більшу підтримку на селі, ніж більшовики. Також закликав припинити викачку зерна та оголосити амністію українським селянам, які масово залишали лави Червоної армії.

Проте в Москві його ніхто не чув. Жорсткий диктат продовжувався й викачку зерна ніхто не скасував. Однак ця політика не мала успіху: Шліхтер спромігся відправити близько 8,5 мільйонів пудів зерна (139 000 тонн) у Росію — це була тільки крапля від того, що вимагав Ленін.[129]

Вдруге більшовиків було вибито з Києва в серпні 1919 року. Одночасно всю територію України охопило найбільше і найжорстокіше селянське повстання в історії модерної Європи.

2

Повстання, 1919

Народе український! Бери владу в свої руки. Нехай не буде диктатури: ні особи, ні партії. Хай живе диктатура трудящого люду, хай живуть мозолисті руки селянина й робітника. Геть політичних спекулянтів! Геть насильство справа, геть насильство зліва!

Отаман Григор’єв, 1919[130]

Великим і страшним був рік 1918 після Різдва Христового, але 1919 виявився ще страшнішим за нього.

Михайло Булгаков, 1926[131]

Коли хрестили Нестора Махна, загорілася риза священика. За словами селян, це був знак: йому судилося стати великим бандитом. Коли в Махна народився перший син, рот немовляти вже був повен зубів. Селяни пояснювали це тим, що він був Антихристом.[132] Син Махна незабаром помер, та й історію про хрестини призабули. Однак суперечливі чутки продовжували кружляти навколо постаті Нестора Махна навіть після його смерті. Напевне, його можна вважати наймогутнішим і найхаризматичнішим українським селянським лідером, який постав із хаосу 1919 року. Як відомо, Троцький назвав послідовників Махна «куркульськими грабіжниками», які «замилюють очі несвідомим і найвідсталішим селянам».[133] Петро Аршинов, російський анархіст та шанувальник Махна, назвав його людиною, котра змогла об’єднати «революційний повстанський рух українських селян і робітників», коли «на всій неосяжній території України маси вирували й воювали численні повстанці», Махно «склав план боротьби та проголосив актуальні гасла».[134]

Дуже важко відділити зерно від полови при розгляді українського селянського повстання 1918–1920 років. І це пов’язано як із великою кількістю дійових осіб, так і з різними ролями, котрі вони відіграли, змінюючи противників та союзників, часто стаючи то на один, то на інший бік. Спочатку Махно був революціонером у Запоріжжі (колишній Олександрівськ). Після кількох арештів царською поліцією він просидів з 1908 по 1917 рік у московській в’язниці, де потоваришував з Аршиновим і став переконаним анархістом. Ця радикальна філософія, опозиційна до усталених норм, відрізнялася від ідеології більшовиків та українських націоналістів: Махно прагнув знищення держави, а не її зміцнення. Вийшовши з в’язниці після Лютневої революції 1917 року, він повернувся до України та почав створювати Селянську Спілку, яка швидко переросла в потужну селянську армію. Троцький з роздратуванням писав, що ця сила контролювала «маловідому державу Гуляйполе» — територію навколо рідного містечка Махна. Махно також відмовився визнати нову владу в Києві.

Армію Махна інколи називали Чорною через те, що його бійці воювали під чорними прапорами анархістів, а самих вояків — просто махновцями (більшовики — Махновщиною). Уперше люди Махна виступили проти Павла Скоропадського та його німецько-австрійських союзників, а також Симона Петлюри та його збройних формувань. Незадоволення першими почасти

1 ... 14 15 16 ... 146
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Червоний Голод. Війна Сталіна проти України"