Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

3. Якими можуть бути найгірші наслідки, якщо я цього не ­зроблю?

4. Як мені дотримуватися особистих кордонів у цій ситуації?

Для людей з хронічним тривожним розладом найскладніша частина цього процесу — це страх, що можуть подумати інші. У стані тривоги люди уявляють собі сценарії, які призводять до негативних наслідків, коли вони намагаються встановити особисті кордони. Наприклад: «Якщо я відмовлюся, вони скажуть, що я поводжуся егоїстично, і покинуть мене».

Попри те, що найгірші наслідки насправді найменш імовірні, у стані тривоги ви намагаєтеся уникнути саме їх, і докладаєте всіх зусиль. Але справжні найгірші наслідки — це уникання кордонів. Сказавши «ні» іншим, ви можете сказати «так» собі — або чомусь, чого ви справді прагнете.

Установки для людей, які потерпають від тривожності:

«Я маю право на очікування».

«У здорових стосунках мої бажання визнаються та прий­маються».

«Після того як я встановлю межі прийнятного, люди залишаться у стосунках зі мною».

«Я можу встановлювати якісь стандарти, навіть якщо мені це неприємно».

Тепер розгляньмо, як особисті кордони впливають на депресію.

Коли я лікую хворого на депресію, то лікую його від безнадії. Моя робота з депресивними клієнтами передбачає посилення їхньої віри в себе. Коли вони здатні повірити в себе, їхнє життя покращується. Один зі способів повернення клієнту надії — це допомога у встановленні простих особистих кордонів. Клієнт обирає щось незначуще і просить, щоб інша людина виконала його неве­личке побажання. Ми починаємо з малесенького кроку.

Наприклад, я кажу: «Пообіцяйте собі: наступного разу, коли замовите вечерю в ресторані та виявиться, що ваше замовлення приготували неправильно, ви попросите його виправити». Вимога до незнайомої людини дотримуватися не надто значущої межі прийнятного може здаватися дріб’язковою, але коли люди потерпають від депресії, їм зазвичай важко боронити свої інтереси в будь-якій ситуації. Після виконання цього завдання мої клієнти з депресією бачать, що їх побажання може бути виконане. А вже потім ми переходимо до більш значущих побажань.

Приклади менш значущих особистих кордонів:

• Прийняти допомогу, коли хтось пропонує піднести покупки з магазину до вашої автівки.

• Виправити співрозмовника, коли той неправильно вимовив ваше ім’я.

• Попросити консультанта в магазині підказати, де знаходиться потрібний вам товар, а не шукати його самотужки.

• Звернутися до співрозмовника із запитанням, а не виходити з того, що ви й так знаєте відповідь.

Під час депресії корисно встановлювати особисті кордони в тому, з якими саме завданнями ви плануєте впоратися за один день. Якщо у вашому списку справ занадто багато пунктів і вам не вистачає мотивації, ви самі штовхаєте себе до невдачі. Депресивний стан погіршиться, якщо взятися за багато справ і жодну з них не довести до кінця. Натомість слід зосере­дитись на маленьких перемогах: корисний відпочинок на вихідних, відвідування спортзалу, вечірка з друзями в ресторані.

Установки для людей, які потерпають від депресії:

«Потихесеньку-помалесеньку я зможу виконувати невеличкі обіцянки самому собі».

«Маленька перемога — це велика перемога».

«Зробити щось одне — краще, ніж не зробити геть нічогісінько».

Для залежного розладу особистості характерна неспроможність залишатися на самоті. Людина з цим розладом почувається безпорадною без допомоги інших людей. У неї немає місця для особистих кордонів у стосунках. Люди із залежним розладом особистості постійно прагнуть уваги, порад та розради від інших людей. Вони покладаються на інших у рішеннях і вимагають постійного зворотного зв’язку — і ця особливість часто завдає шкоди їхнім стосункам.

Люди з цим розладом особистості відчувають нездорову при­в’язаність у стосунках. Їхні стосунки зазвичай нестабільні, оскільки такі люди занадто особисто сприймають будь-яку взаємодію з іншими, покладаються на припущення та надмірно реагують. У людей з емоційно нестабільним розладом особистості часто відсутні особисті кордони: їм важко розріз­нити, де закінчується їхня особистість і починається особистість іншої людини. Відокремленість від інших часто розмита.

КРІМ ТОГО, ПРОБЛЕМИ З ОСОБИСТИМИ КОРДОНАМИ можуть виникати в людей з наркотичною залеж­ністю, психотичними розладами та розладами харчової поведінки.

Розгляньмо, як ці проблеми виявляються в наших стосунках із самим собою та іншими людьми.

Карлос вважає себе хорошим другом. Коли сусід по кімнаті попросив у нього дозволу скористатися його автівкою, той відразу погодився. Карлос не розпитував, навіщо сусіду автів­ка, і вірив, що той його не підведе.

Утім, коли сусід повернувся, Карлос відразу відчув, що в автівці тхне цигарками, ще й бензин майже закінчився. «Що за людина запалить цигарку в чужій автівці та повернеться з пустим баком?» — подумав він. Карлос був розчарований, коли виявилося, що його сусід по кімнаті не виконав ці невимовлені очікування.

Говорити про особисті кордони нелегко, але