Книги Українською Мовою » 💛 Історичний любовний роман » Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En 📚 - Українською

Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Влад і Марія Цепеш. Повернення додому" автора Vit En. Жанр книги: 💛 Історичний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 80
Перейти на сторінку:

—Чорт, втеча втечею, але їсти хочеться завжди.- пробубнів він і протер очі рукою. Айгюль мило спала, хоча її щоки були червоними, камін топився постійно, мабуть жар, що йшов від нього, був занадто сильний.

 Хлопець зітхнув, дощу вже не було, а велика дерев'яна миска була повінця наповнена водою. Він узяв шматок якоїсь ганчірки і намочивши його добре в холодній воді поклав султанші на чоло. Від несподіванки її тіло здригнулося, але свідомість ще не прийшла до тями.

Влад узяв невеликий лук і всього пару стріл які знайшов у будинку.

- Я скоро прийду, тобі треба набратися сил, та й мені теж, сподіваюся хоч тварини в цій паршивій країні є. - пробурчав.

Через годину йому вдалося повернутися, та ще й з ким, зайчик, уф, м'ясо звичайно смачне, але їм навряд чи можна наїстися, тим паче двом людям.

Він пройшов у кімнату до дівчини і змінив пов'язку на лобі, як не дивно вона вже почувала себе краще, її щічки навіть покрилися своїм легким і ледве помітним рум'янцем. І вона потихеньку приходила до тями.

Хлопець знайшов чийсь великий старий шолом, який був більше схожий на сувенір, наврядчи людина змогла б надягнути такий, він промив його біля Босфору і набрав води. Після чого почав варити щось схоже на суп, без картоплі та моркви, дикий часник знайшовся на подвір'ї, під яблуневим деревом,  і тільки чудом йому вдалося помітити його, хоча тоді йому було зовсім не до цього.

У підвалі він знайшов мішок крупи, дивним було куди поділися ці люди, навіть якщо на них напали, нічого цінного з палацу не забрали, цілі бочки вина, та ще і невеличка баночка, старого, засахареного меду.

Пшенична каша з часником і купкою спецій, а найголовніше з порубленим на невеликі шматки м'ясом, виявилась досить смачною або це тому, що хлопець давно не їв, і зараз люба їжа здалась би йому смачною.

Хтось торкнувся його плеча, він одразу обернувся, різко дьоргнувшись, піднявши лук з полу.

–Айгюль? -занепокоєним голосом спитав, злегка видохнувши .

Побачивши що перед ним двйсно стоїть вона. Він трохи заспокоївся і перестав бути таким настороженим.

—Так, я, прости, не хотіла тебе налякати. - тихо проказала дівчина.

Він сів на ліжко поряд з нею, перед тим знявши їжу з вогню.

—Нічого.

–Скільки я так лежу?

—Пару днів всього. Я думав ти довше будеш непритомною, а ти виявилась сильною дівчинкою. Їсти хочеш?

 —Так. 

Він насипав дві мисочки їжі для них обох, вона звикла до розкоші, але все ж таки з апетитом поїла те що їй дали, всяк краще чим бути голодною.

—Дякую, хоча крупа трохи підгоріла і забагато часнику. - з посмішкою проказала вона, щоб хоч трішки розрядити обстановку.

—О, я явно не народжений бути поваром, однак, як на мене всяк краще чим бути голодними. -обурливо проказав той, злегка закотивши очі зі смішком.

—Пробач, я лиш хотіла пожартувати.-уже з провиною в голосі проговорила, на що він заспокоїв її посмішкою.

—Не хвилюйся, я теж. - відказав він, а після додав:У вісні ти казала щоб його не вбивали ...

—Я говорила про Аслана, напевно,чесно кажучи, не пам'ятаю нічого точно, його збиралися вбити, обрив, а далі як в тумані...

 —Зрозуміло. -коротко відповів він, і пригорнув її до себе, обережно притиснувши до своєї сильної грудної клітки.

 Тим часом, Валахія. Тронний зал старого замку.

Близько дюжини  бояр забігають до кімнати, з мечами в руках.

Жінка 30 років тримає за руки двох діток.

—Ідіть геть, зрадники, собаки! Мій чоловік про все дізнається! - дотошно кричала вона.

—Твій чоловік мертвий, Мірчу повісили сьогодні, а свекор живцем похований, віддай нам дітей, шансу вижити немає, змирися. 

— Тільки через мій труп не віддам!

Один з чоловіків підбіг і встромив їй кинджал у живіт, вона захрипіла і впала на підлогу, харкаючи кров'ю.

—Мамо! - заплакав хлопчик, але йому одразу перерізали горло, мале тільце вздригнуло і впало поряд..

 —Мамо! Брате! - налякана дівчинка дивилась на померлу сім'ю, жах на її обличчі, крик, вона закричала, перелякано закривши очі руками.

До неї підійшов боярин і схопив руку.

—Відпусти мене, ти не маєш права, залиш мене! -заволала вона, намагаючись вивернутися.

—Заткнися! Тебе помилували, ти їдеш до Шессбурга і станеш черницею, щоб не мати жодних прав на престол і молись, що залишилася жива. Поставиш свічки за моє здоров'я та доброту. Скажи спасибі нашому новому правителю, а могла б потрапити до османського гарему, хотіла б бути з султаном? - чоловік засміявся і потіг малу на вихід з кімнати.

 

{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 14 15 16 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги « Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"