Читати книгу - "Теорії змов. Як, Максим Яковлев"

1. Малювати велосипед просити вас не буду, бо результат я вам проспойлерив і переконаний, що хтось уже наґуґлив, який вигляд має велосипед чи банально пішов подивився на свій, але можете спробувати відтворити собі схему чогось іншого — приміром, якщо у вас удома металопластикові вікна, спробуйте схематично намалювати, яким дивом вам вдається «викручувати» їх на режим провітрювання? Або як швейна машинка робить голкою «вжух-вжух», протягуючи нитку крізь тканину? Як ключ відмикає замок? Сподіваюся, ця вправа буде вам приємною і в результаті ви відчуєте у собі геній людської інженерної думки і збагнете, скільки всього про буденні речі, якими ми користуємося, насправді не знаємо.

Вправа 2. Для контрасту спробуйте знайти на просторах інтернету підручник чи матеріал про методологію наукових досліджень, а потім задайте пошуковий запит із таким формулюванням: «що від нас приховує…» або «що насправді криється за…» і підставте те, що вас цікавить. А тепер відстежте з таймером, на якій хвилині вам уже нудно читати підручник і вникати в написане, і порівняйте з тим щасливим часом, який ви з користю витратили, дізнавшись, хто справді керує світом і чому звіроящури так успішно від нас ховаються.

Вправа 3. Сподіваюся, це завдання буде цікавим поціновувачам творчості Зиґмунда Фройда чи будь-якого іншого представника психоаналітичної школи (напрям значення не має). Візьміть за приклад поведінку людини, яка вас дратує, та в режимі «мамчин психоаналітик» сформулюйте інтерпретацію причин такої поведінки. Як тільки ваша психоаналітична практика дала хороше пояснення, уявіть, що ця людина поводиться діаметрально протилежно, і спробуйте знайти інтерпретацію і цій поведінці. Не дивуйтеся, якщо одне пояснення підійшло в обох випадках — усяке буває… Якщо ви впоралися, вітаю, маєте хороші навички, що знадобляться для конструювання теорій змови.

58 Lawson R. The science of cycology: Failures to understand how everyday objects work. Memory & Cognition. 2006. V. 34. P. 1667–1675.

59 Фройд З. Невпокій в культурі / пер. Ю. Прохаська. Львів: Апріорі, 2021.

На будь-якому домашньому святкуванні, особливо якщо збираються великі компанії близьких друзів, розмови на якомусь етапі переходять у формат «тісних угруповань», особливо коли господарі перебувають у стані належної концентрації C2H5OH у крові та дозволяють курити, приміром, просто на кухні. Зізнаюся, що як любитель таких душевних тусовок я не можу відмовитися від спокуси долучитися до розмов «за життя». Проте від чого я точно відмовляюся у житті, так це від зайвого дискомфорту, особливо коли мені холодно, спекотно чи незручно з будь-якої причини, виправлення якої не становить проблеми світового масштабу. Одного разу я був на такому прекрасному дні народження у близького друга. Після чудової їжі та смачнючих напоїв (ох, мій друг уміє частувати гостей!) частина присутніх на чолі з винуватцем святкування опинилася на кухні, практично над плитою, бо видихати дим від цигарок доводилося просто у витяжку. Відчинена кватирка не витягувала дим самотужки на морозне повітря. Страшенно люблю слухати розмови і брати участь у дискусіях, які розгортаються в таких умовах — як, мабуть, і багато хто з читачів. Утім робити це зручніше, коли ноги не мерзнуть. На відміну від паркету й килимів, плитка на кухні у прохолодну погоду, а ще й з відчиненою кватиркою, не створює ногам комфорту, однак домашні капці цілком би розв’язали проблему, тож я спитав господарів, чи можна в них розжитися домашнім взуттям, бо в ноги холодно. Один з гостей, який брав участь у цьому сердечному дійстві, поцікавився, чи справді мені настільки холодно? Я зізнався, що за моїми відчуттями пальці ще не посиніли, я їх відчуваю, тож, вочевидь, ще їх не відморозив, однак мені некомфортно, а до того ж переохолоджені ноги — горе в сім’ї, неприємний «привітик» здоров’ю тощо. Компаньйон у кухонній дискусії відмахнувся від таких аргументів, що, мовляв, від холодних ніг не помирають. З відсутністю смертельного ризику я однозначно погодився, але як аргумент навів, що організм не дякуватиме за переохолоджені ноги, це справді не йде організмові на користь, і на якомусь етапі я (мабуть, грішним ділом) згадав про простатит…

Гість свята і компаньйон у розмові — кремезний чолов’яга, фітнес-тренер і спортсмен зі своїми досягненнями у професійній царині — подивився на мене так, як дивляться старомодні совєцькі вчителі на своїх учнів, яких за однією неправильною відповіддю записують до лав «довічно і безпросвітно розумово відсталих». На жаль чи на щастя, такі погляди на мене не діють, а з огидним «совком» у собі та світі навколо себе я борюся нещадно. Як спитати розмовною українською мовою лаконічно і доступно «Excuse me, what do you mean?». Правильно: «Шо?». Саме це з допитливим поглядом у відповідь я й перепитав. «Переохолодження ніг ніяк із простатитом не пов’язано, це я кажу як людина з медичною освітою!» — пояснив фітнес-тренер. Сподіваюся, ви не подумали про мене погано: полюбляти посиденьки з алкоголем і долучатися до теревенів на кухні не означає, що я втрачаю професійні навички шукати наукові статті, користуючись двома видатними досягненнями людської цивілізації — смартфоном і доступом до інтернету. Я показав колезі з дискусії зрозумілий жест долонею: «стривай!» — і за кілька секунд знайшов щонайменше три статті в журналах, які публікують результати медичних досліджень, про те, що холодні ноги і принаймні загострення конгестивного простатиту 60, як каже сучасна молодь англізованим сленгом, «метчатся» (англ. match — поєднуватися, пасувати). Відчуття радості від власної правоти і вплив спожитого C2H5OH сприяли якнайшвидшому пред’явленню моїх знахідок співрозмовникові: «Ну ось, пишуть науковці, що…». Кількох секунд сканування очима результатів моїх розвідувальних екзерсисів йому було достатньо, щоб спершу також відповісти мені невербально — зрозумілим жестом-відмашкою «від-себе-і-з-презирством», за чим слідувала відповідь: «То все фігня. Я знаю, що це ніяк не пов’язано». Ви б утрималися, щоб уточнити, звідки людина таке знає? Я — ні. Відповідь на мою допитливість була така: «У мене медична освіта, я знаю!».

Оскільки ви вже прочитали в цьому розділі кілька моїх зізнань, то тримайте ще одне, бо мене вже не спинити: інколи (на щастя, дуже рідко) десь