Читати книгу - "Бунтарка та Бізнесмен, Alina Pero"

Тимофій

Я зустрівся з професором Іваном Петровичем у його затишному, заваленому книгами кабінеті на філологічному факультеті. Він був щиро радий моїй готовності підтримати літературний конкурс.
— Тимофію Олександровичу, ваша підтримка є неоціненною! Студенти будуть у захваті від такої можливості, — вигукував професор, енергійно потираючи руки. — Ми вже розробили попередню концепцію, але хотілося б почути й ваші побажання.
Ми кілька годин обговорювали деталі конкурсу – тематику, номінації, склад журі. Я намагався зосередитися на розмові, але думки постійно поверталися до Ери. Її відмова від співпраці боляче мене вразила. Я розумів її гнів, але не міг змиритися з тим, що наша незвичайна взаємодія закінчилася таким чином.
— Іване Петровичу, — наважився я, коли ми вже підходили до завершення зустрічі. — Ера Мілерсон… вона була однією з найактивніших студенток, з якими я спілкувався щодо конкурсу. Вона має дуже цікаві ідеї.
Професор зітхнув.
— Так, Ера – одна з найталановитіших наших студенток. Вона була дуже захоплена цією ідеєю. Але після… певних подій… вона, здається, втратила інтерес.
Він кинув на мене співчутливий погляд, і я зрозумів, що йому відомо про мій конфлікт з Ерою. Місто університетське – чутки поширюються швидко.
— Можливо… можливо, ви могли б поговорити з нею? — несміливо запропонував я. — Пояснити важливість цього конкурсу для інших студентів. Можливо, вона погодиться хоча б увійти до складу журі?
Професор замислився, потираючи сиве підборіддя.
— Це складно, Тимофію Олександровичу. Ера дуже принципова дівчина, особливо коли справа стосується того, що вона вважає несправедливим. Але я можу спробувати. Запрошу її до себе в кабінет, скажу, що маю важливу розмову щодо конкурсу. Можливо, її почуття обов'язку перед університетом переважать особисту образу.
На моєму обличчі з'явилася невелика надія.
— Я був би вам дуже вдячний, Іване Петровичу.
— Нема за що, Тимофію Олександровичу. Я теж зацікавлений у тому, щоб цей конкурс відбувся на високому рівні. І Ера, безперечно, могла б стати цінним членом команди.
Після розмови з професором я відчув невелике полегшення. Можливість знову побачити Еру, навіть у формальній обстановці, давала мені слабку надію на примирення. Я розумів, що заслужив її гнів, але не хотів втрачати її з поля зору. У цій бунтарській дівчині було щось таке, що мене невідступно притягувало.
Того ж дня, після обіду, професор Іван Петрович зателефонував Ері.

Ера

Дзвінок від професора заскочив мене зненацька. Після тієї розмови з Ординським я намагалася уникати всього, що могло б мені про нього нагадати. Літературний конкурс? Я майже про нього забула.
— Еро, зайдіть, будь ласка, до мене в кабінет, — сказав професор спокійним голосом. — Є важлива розмова щодо літературного конкурсу.
Я нахмурилася. Яке ще обговорення? Я ж чітко дала зрозуміти, що більше не маю до цього жодного стосунку.
— Іване Петровичу, вибачте, але я… я зараз дуже зайнята. І, чесно кажучи, після всього, що сталося…
— Еро, я знаю, що між тобою та Тимофієм Олександровичем виникло непорозуміння, — перебив мене професор. — Але цей конкурс важливий для всього університету. І твоя допомога була б безцінною. Він дуже цінує твої ідеї.
"Цінує мої ідеї?" Після того, як використав їх проти мене?
— Іване Петровичу, я не думаю, що зможу бути об'єктивною в цій ситуації.
— Еро, я не прошу тебе забути про те, що сталося. Але подумай про інших студентів. Про можливість для них проявити себе. Твоя участь у журі могла б надихнути їх. Будь ласка, зроби це заради університету.
Його слова зачепили мене за живе. Я завжди серйозно ставилася до своїх обов'язків перед університетом. І думка про те, що моя відмова може зашкодити іншим студентам, змусила мене замислитися.
— Гаразд, Іване Петровичу, — неохоче погодилася я. — Я зайду. Коли?
— Сьогодні, о п'ятій. Тимофій Олександрович теж буде тут. Ми хотіли б обговорити деякі організаційні питання разом.
Моє серце пропустило удар. Тимофій буде там? Це останнє, чого мені зараз хотілося. Але я вже дала слово професору. Доведеться піти. Але це не означає, що я збираюся з ним розмовляти.
Зустріч обіцяла бути напруженою.