Читати книгу - "Тонка Тканина, Дроянда"

Годинник на екрані ноутбука показував 11:59.

Аліса сиділа у студії, на дивані, тримаючи чашку чорної кави. Хоча руки були теплими, серце билося наче в клітці.

— Через хвилину RAW вийде в люди, — повідомила координаторка проєкту. — Ми на головній сторінці, TikTok, Instagram, навіть New York Digital нас чекає.

— А фотосесія Марка?.. — тихо запитала Аліса.

— Обкладинка. Він передав кадр останнім. І ми знали — це воно. Не просто фото. Це момент.

12:00.

Натиснуто кнопку «опублікувати».
Усе почалося.

Спершу тиша. Потім спалахи. Повідомлення. Дзвінки. Теги. Відгуки. Коментарі.
RAW розірвало інтернет. І в центрі цього буревію — вона.

📸 «Це не просто реклама — це крик душі»
📸 «Нарешті хтось показав правду. Ніжну. Болісну. Живу»
📸 «Хто ця дівчина? І чому я не можу перестати дивитися на неї?»

Аліса гортала реакції мовчки. І коли побачила фото — саме те, де вона просто була собою, без пози, без фільтру — усміхнулась.

Марк прислав повідомлення:
"Я знав. Це був Твій кадр. Не мій."

І тільки тоді вона дозволила собі зробити скрін.

Тео з’явився за годину.
— Вітаю, зірко. Хочеш знати, скільки тебе переглянули за перші 60 хвилин?

— Ні, — сказала вона. — Я просто хочу знати, що це — лише початок. Не кінець історії.

Він усміхнувся.
— Тоді тримайся. Бо далі буде ще голосніше.

Іноді слава приходить тоді, коли ти перестаєш її чекати. Але головне — не втратити себе в шумі оплесків.