Читати книгу - "Піксевіль. Храм Апгрейду, Ві Торі"

Після співбесіди в Зенігмі дні тяглися, як вічність. Кожне повідомлення на телефоні змушувало серце пришвидшено битися. Я намагався відволіктися — гуляв, зустрічався з друзями, навіть почав бігати зранку. Але думки поверталися знову і знову: чому мовчать?

«Зробив усе, що міг. Якщо не сьогодні — то завтра», — повторював я, водночас перевіряючи пошту кожні десять хвилин.

Замість листа від Зенігми — хвиля спаму: «Досягни просвітлення за 5 хвилин!», «Медитуй та багатій!», «Твій смартфон — шлях до нірвани!»

Я вже збирався видалити чергову нісенітницю, коли екран здригнувся: 1 новий лист: від Серени Блісс.

Серце забилося швидше. Я натиснув одразу.

«Дорогий Леонарде, Сподіваюся, цей тиждень приніс вам ментальне перезавантаження та внутрішню гармонію. Ми в Зенігмі високо цінуємо кожного кандидата та його унікальний шлях до цифрового дзену. Я б хотіла обговорити з вами результати вашої співбесіди та деякі додаткові аспекти нашого відбору. Пропоную провести відеодзвінок сьогодні о 15:00. Будь ласка, підтвердіть вашу участь.
У ритмі корпоративної усвідомленості, Серена Блісс».

Я читав і не міг збагнути, що саме мене бентежить. Щось було не так. Занадто дружньо? Занадто формально? Компанії зазвичай не призначають відеодзвінки, щоб відмовити — для цього є шаблонні листи. Але тоді чому тиждень мовчання?

Я швидко надрукував відповідь:

«Шановна Серено, Дякую за листа. Підтверджую участь у відеодзвінку. З найкращими побажаннями, Леонард Матрік».

Час до зустрічі промайнув блискавично. Перед самим дзвінком я ще раз глянув у віконце попереднього перегляду: впевнений погляд, ніби не нервую. Майже повірив у це.

На екрані з'явилася Серена в шовковому кімоно, з орхідеями в волоссі. Вишукано, театрально.

— Вітаю, Лео.

— Доброго дня, Серено... — почав я, але вона м'яко підняла долоню, закликаючи до тиші.

— Зачекайте, Лео. Я відчуваю дисбаланс у вашій цифровій аурі. Давайте спочатку налаштуємося на правильну хвилю. — Вона заплющила очі й зробила глибокий вдих. — Повторюйте за мною: «Я єдиний зі своїм смартфоном, мій смартфон єдиний зі мною».

Я завмер. Було видно, що для неї це не просто ритуал — вона справді вірила в те, що робить.

— Лео? — Серена відкрила одне око. — Ви не повторюєте.

— Пробачте, я... е... Я єдиний зі своїм смартфоном... — повторив я, відчуваючи себе ідіотом.

— Отак-то краще! — просяяла вона. — А тепер розкажіть, як минув ваш тиждень? Сподіваюся, ви не пропустили фестиваль цифрових танців? Це було неймовірно надихаюче! Тисячі людей синхронно рухалися під керівництвом наставника!

— Я спостерігав здалеку, — обережно відповів я. — Вражаюче видовище.

— Здалеку? — її брови злетіли вгору. Усмішка на мить здригнулася. — Ви хочете сказати, що не приєдналися до колективного єднання?

— У мене була мігрень, — збрехав я, відводячи погляд.

— Ох, дорогенький, — у її голосі зазвучало розчарування. — Для цього у нас є спеціальний додаток «АнтиГоловний Біль 3.0». Всього п’ять хвилин медитації з візуалізацією видалення токсичних думок — і ви як новенький. — Вона зробила паузу, її обличчя стало серйознішим. — Але давайте перейдемо до результатів вашої співбесіди, Лео. Маю сказати, ваші професійні навички вражають. Команда високо оцінила ваші технічні здібності.

Я напружився. Це нагадувало класичне «ви чудовий спеціаліст, але...»

— Однак у Зенігмі ми дивимося глибше, — сказала Серена, вишукано поправляючи орхідею у волоссі. — Ми аналізуємо цифрову карму кожного кандидата. Ми провели детальний аналіз вашої онлайн-активності за останній місяць, і результати викликають занепокоєння.

— Ви стежили за мною?

— О, Лео, — розсміялася вона. — У Піксевілі немає такого поняття, як нагляд. Є лише турбота про добробут громадян. Коли ви подавали заявку, ви автоматично дали згоду на аналіз вашої онлайн-активності. Це ж стандартна практика. Давайте подивимося. Так... Ваша статистика за місяць: 12 постів, 234 вподобання, 31 коментар, — поцокала вона язиком. — Лео, це навіть нижче, ніж у середньостатистичного пенсіонера. Як ви це поясните?

— Я віддаю перевагу якості, а не кількості, — спробував я виправдатися.

— Якості? — вона розсміялася, але тепер у її голосі зазвучала зверхність. — У нашому світі якість визначається числом взаємодій, дорогенький. — Її голос став м’якшим, але від цього ще більш моторошним. — Кожен клік — це цеглинка у вашій цифровій кармі. Кожен мовчазний день — втрата шансу на просвітлення.

Я не міг повірити своїм вухам. Слова Серени лунали в голові, як вирок — кожен звук боляче відгукувався в скронях.

— Але хіба частота публікацій і реакцій важливіша за реальні досягнення? — мій голос здригнувся, видаючи накопичену напругу.

— Лео, у сучасному світі онлайн-присутність — це дзеркало нашої сутності, — сказала вона повільно, ніби пояснювала прописні істини дитині. — Як ми можемо довірити вам створення цифрових медитацій, якщо ви самі не живете в цій реальності? Дивіться, ось ваш графік активності за останній місяць. Бачите ці провали? Ці порожнечі? — Серена скривилася, немов побачила щось огидне. — Це години, коли ви були... офлайн. — Останнє слово вона прошепотіла, ніби промовляла щось непристойне.

Кімната попливла перед очима, голова запаморочилася. Я машинально потягнувся до склянки води.

— То це все, що має значення? Невже лайки вирішують, хто гідний працювати у вас? — я намагався говорити рівно, хоча всередині все кипіло від обурення.

— О, якби йшлося лише про активність! — Серена театрально змахнула руками. — Звісно, не тільки, — вона подалася вперед, заповнивши своїм обличчям майже весь екран. — Знаєте, що насторожує? Наш аналіз також показав, що ви регулярно користуєтеся режимом «Не турбувати» на своєму смартфоні. За останній місяць ви провели в ньому 163 години. Це неприйнятно для співробітника Зенігми.

— Але я вмикаю його, коли сплю, — заперечив я, розуміючи абсурдність ситуації.