Читати книгу - "Тільки разом"

Кет кивнула. Вона не розуміла друга. Але Кет щиро полюбила Андрія і була впевнена, що серед усіх її знайомих один він дійсно гідний жити.

— Я не шкодую, що моє життя так склалося, — продовжував Андрій. — Звісно, мені дуже-дуже шкода, що я не зміг тебе врятувати, але мені приємно, що ми з тобою зустрілися, потоваришували, що ти мене підтримуєш. Я маю надію, що я так чи інакше тобі допоміг і ти зможеш згодом почати нове, краще життя, чи не так?

Кет посміхнулася.

— Так, Андрію, ти правий! Ти дав мені надію!

— Я полюбив тебе всім серцем, Кет, чесне слово! І я хочу тебе попросити, щоб ти не забувала мене, добре?

— Тебе — забути?! — скрикнула Кет. — За все моє життя ти єдиний!..

— Дослухай, будь ласка! — перервав подругу хлопець, узявши її за руку. — Якщо я зникну…

— Ні! — захитала головою дівчина, ніби відганяючи погані думки.

— Якщо я зникну, продовжуй мою справу, будь ласка! Не здавайся, не втрачай надії, не дозволяй зневіритися тим, хто прийде після мене! Я знаю, люди тебе образили, але кожен із них носить у серці невгамовний біль і кожен вартий щастя!

Кет незмигно дивилася на друга й нічого не могла сказати. Від однієї думки про те, що Андрія може не бути, дівчину стискав у крижаних лещатах чорний жах, тіло німіло, перед очима з’являлися зелені плями. Вона не могла йому пообіцяти жити далі без нього, бо вона не уявляла, що таке можливо.

— Я сподіваюся, що ми впораємося, і я народжуся знову, — продовжував Андрій. — Але я не хочу нового життя без тебе, Кет. На жаль, я не пам’ятатиму тебе. Однак ти зможеш знайти мене. І, якщо захочеш, зможеш спробувати нового мене полюбити.

— Якщо це можливо, я саме так і вчиню! — зраділа Кет. — Тільки так!

Раптом дівчина спохмурніла.

— А якщо ти не полюбиш мене? — схвильовано запитала вона.

Андрій ласкаво посміхнувся.

— Полюблю! Я себе знаю!

Хоча Кет і прагнула допомогти Андрію, їй потрібен був час для відпочинку. Перш за все — для відпочинку від Івана. Залишивши друга, який завжди був сповнений позитивної енергії, сам на сам із потенційним самогубцею, дівчина повернулася до пустелі, лягла на пісок і заплющила очі. Дуже хотілося повністю розслабитися, заснути й побачити сон із дитинства — той, у якому багато світла, тепла, пахощів степу і присмаку фруктів. Проте, сон був забороненим задоволенням, і Кет просто причаїлася серед барханів, намагаючись відсторонитися від усіх клопотів і страхів, які цілодобово напосідали на дівчину.

«Усе буде добре. Усе буде добре. Усе буде добре. Усе буде добре. Усе буде добре», — подумки повторювала дівчина, намагаючись досягти душевної рівноваги. І тільки-но Кет заспокоїлася, як у її свідомості пролунав крик Андрія:

— Кет, допоможи!

Дівчина підхопилася й кинулася до порталу. За мить Кет уже була в темній кімнаті поряд із Андрієм. Іван звично вовтузився із зашморгом.

— Що? — торкнулася вона руки друга.

— Здається, зараз, — сказав Андрій.

— Чому ти так вирішив?

— Він усе робить мовчки. Мовчки, розумієш?

І дійсно, Іван без жодного слова, тихо й зосереджено, готувався до самогубства. Юнак зняв із журнального столика телевізор, поставив його посеред кімнати, причепив до гака, на якому трималася люстра, зав’язане у вузол простирадло.

— Я намагався його переконати не робити цього, — прошепотів Андрій. — Він мене не слухає. Спробуй ти!

— Я не хочу!

— Будь ласка, спробуй! Не дай йому все зіпсувати!

— Добре! — подумавши, погодилася Кет. — Але тобі треба вийти. До іншої кімнати.

— Що ти надумала? Навіщо?

— Вийди! — наказала дівчина, і Андрій, зітхнувши, зник.

— Слухай, Іване! — підійшла Кет до хлопця, який намагався обкрутити шию простирадлом. — Приділи мені хвилинку! Піти до дідька ти завжди встигнеш!

Юнак поглянув на Кет і тихо мовив:

— Давай швидше!

— Я — не глюк! — твердо сказала Кет. — Я — та сама дівчина, яку ти знав довгий час, яка віддано любила тебе, і яку ти зрадив. Я живу, але в іншому місці. Ти станеш таким, як я, якщо вб’єш себе. І будеш так само, як я, намагатися рятувати людців, від яких тебе нудить. І навіть якщо не будеш рятувати, ти все одно конатимеш довгих вісімнадцять років у чистилищі разом зі мною. Вбивши себе, ти занапастиш Андрія, який від щирого серця бажає тобі добра, хоче порятувати тебе із ризиком для власного існування. Хочеш — вір мені, хочеш — ні, але такі там закони. І якщо через тебе я втрачу Андрія, єдиного свого друга, я перетворю для тебе кляте чистилище на справжнє пекло! Я стану твоїм прокляттям і жахом до останнього дня! Присягаюся, кожну секунду твого існування я тебе катуватиму всіма можливими способами! І ти не зможеш сховатися від мене, не зможеш себе захистити, ти навіть вчинити самогубство ніколи більше не зможеш!

Іван мовчки вислухав, зверхньо посміхнувся й мовив: