Читати книгу - "Наслідування Христа"

Завжди будеш тішитися ввечері, якщо день із користю перебудеш.

Пильнуй себе, заохочуй до праведности, упоминай; і хай діється з іншими людьми, що хоче, а ти не опускайся.

Настільки поступиш уперед, наскільки сам себе присилуєш. Амінь.

Царство Боже єсть посеред вас, каже Господь (Лк. 17,21). Навернися цілим своїм серцем до Господа і покинь цей нужденний світ, і твоя душа знайде бажаний спокій.

Вчися погорджувати змисловим світом й віддаватися внутрішньому життю, і побачиш, що Царство Боже завітає до тебе.

А Царство Боже — це мир і радість у Святому Дусі (Рим. 14,17); безбожні його не мають.

Христос завітає до тебе і втішить, якщо в серці приготуєш для Нього достойне привітання.

Вся Його слава і величність походить із глибини серця, бо тільки там Йому мило.

У серці духовної людини Він часто гостює, солодко розмовляє, ласкаво втішає, вносить святий спокій, напрочуд дивну дружбу.

Ну, вірна душе! Приготуй своє серце для цього жениха, щоб ізволив до тебе завітати і в тобі пробувати.

Бо Він так каже: «Хто любить мене, той заховуватиме моє слово, а ми завітаєм до нього, і оселимося в нього» (Йо. 14,23).

Так дай Христові увійти в серце, а все інше не допускай.

Коли матимеш Христа, тоді станеш багатим і буде в тебе доволі усього.

Він дбатиме про тебе і щиро про все старатиметься, і тоді не буде потреби покладатися на людей.

Бо люди швидко змінюються і нагло покидають нас. А Христос залишиться повік і вірно стоятиме біля тебе аж до кінця.

Не треба надто вповати на немічного і смертного чоловіка, хоч би він був і помічний, і любий тобі, та й тим не треба багато журитися, коли хтось часом тобі противиться і суперечить.

Ті, що сьогодні з тобою лагодять, завтра можуть противитися і навпаки; люди часом, мов вітер, мінливі.

Усе своє вповання покладай на Бога; нехай Він стане твоїм страхом і твоєю любов'ю. Він постоїть за тебе і, без сумніву, зробить так, як буде для тебе найкраще.

Не маєш тут постійної домівки (Євр. 13, 14); і де б ти не був, залишишся чужинцем і подорожнім; і ніколи не будеш мати спочинку, якщо не з'єднаєшся сердечно з Христом.

Чому розглядаєшся тут на всі боки, коли це не місце твого спочинку?

Твоя домівка має бути на небесах, а на все земне повинен дивитися мимохідь.

Усе те минає і ти також разом із ним.

Гляди ж, щоб ти до чогось не прив'язався та щоб воно не полонило й не погубило тебе.

Твоя думка нехай буде із Всевишнім, а твоя молитва нехай без упину звертається до Христа.

Якщо не вмієш роздумувати над високими і небесними правдами, залишайся при муках Христових і радо перебувай у Його святих ранах.

Бо коли всім серцем припадеш до ран і предорогих синців Ісусових, та почуєш велику підмогу в горі, не будеш дуже журитися людською зневагою і легко стерпиш прикру обмову.

На цьому світі Христос також зазнав від людей зневаги, і в найтяжчу хвилю серед наруги знайомі та приятелі відреклися Його.

Христос хотів терпіти муки і зневаги, а ти смієш ще нарікати на щось?

Христос мав ворогів то кривдників, а ти хочеш підтримувати зі всіма людьми приятельські і добросусідські стосунки?

За що ж буде вінчатися твоя терпеливість, якщо не зустрінеш на своєму шляху прикростей?

Яким чином станеш приятелем Христовим, якщо не хочеш терпіти ніякої кривди?

Терпи з Христом і за Христа, якщо хочеш разом з Ним царствувати.

Якщо б ти хоч раз усім єством занурився у серце Ісусове і скоштував принаймні крихітку Його гарячої любови, тоді б ти вже зовсім не дбав про свою вигоду, а тішився б радше зневагою, яка тебе стріне, бо Ісусова любов дає силу людині гордувати собою.

Хто любить Ісуса і правду, хто справді живе духовним життям, хто звільнився від невладнаних пристрастей, той може свобідно звертатися до Бога, духом линути вище себе і там солодко спочивати.

Хто все розуміє так, як воно є, а не так, як-то люди кажуть або цінять, той справді мудрий, і той більше навчився в Бога, ніж у людей.

Хто вміє жити духовним життям і маловажити зовнішнім світом, той не потребує окремішнього місця і не чекає догідної пори, щоб відбувати побожні вправи.

Духовна людина швидко збирається з думками, бо вона ніколи не розсіває їх легковажно на зовнішній світ.

Ій ні фізична праця не перешкоджає, ні те заняття, яке на той час необхідне; вона швидко пристосується до кожної справи, яка випаде.

Хто своє серце налаштував і владнав як слід, той не дбає про чудні та химерні людські вчинки.

Людина стільки має перешкод і розсіяння, наскільки вона до якоїсь речі прив'яжеться.

Якщо б усе було гаразд із тобою, і ти як слід очистив свою душу, то це, без сумніву, вийшло б тобі на добро і сприяло б твоєму поступу.