Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Альбатрос — блукач морів 📚 - Українською

Читати книгу - "Альбатрос — блукач морів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Альбатрос — блукач морів" автора Леонід Михайлович Тендюк. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 62
Перейти на сторінку:

— Рубати кінці!

І буй одчалює від судна.

— Щасливого плавання!

Пройшовши ще з десяток миль, опускаємо другий, самі ж відходимо від нього, бо при глибинному сейсмічному зондуванні чим далі буї від місця вибухів, тим глибше в дно проникають звукові хвилі, отже, тим більший район досліджень.

— Сейсмічний трикутник збудовано. «Артилерія» — до бою!

Капітан піднімається на місток.

Малим ходом судно йде на північ.

Настала ніч. Проте на судні ніхто не спав.

З гучномовців лящало:

— Підготуватися!

Потім знову:

— Десять… дев’ять… п’ять… два… нуль — бомби за борт!

Корму підкидало; здригалися перебірки, а машина, мов з переляку, раптом затамовувала «подих». Колонада води здіймалася за кормою високо в небо і так само раптово падала, розходячись від того місця широкими колами.

— Ні акул, ні риби, хай йому чорт! — лаявся Григорій Касянович. — Усе порозганяли.

Потім ми зупинились — іхтіологи таки наполягли! Сачки, сіті, хватки — все за борт. Риболовля в розпалі.

Я чимало знав рибалок, але таких затятих не стрічав. Навіть уночі, коли всі сплять, Касянович виходить на «промисел». У його лабораторії десятки банок, де в розчині формаліну змії, кальмари, спрути — повсякденний улов рибалки.

Коли судно лягло в дрейф, Касянович знову взявся за своє: опустив за борт електролампу — з кількаметрової глибини вона жеврів, мов око химери. Сам же з сачком у руці чекає на здобич.

Ніч. Від сяйва електролампи, що йде з глибини, вода синя-синя. На світло збираються більші й менші рибки. Сачок за борт — і вже, дивись, в ньому щось є: кальмар, змія чи якогось дивовижного забарвлення коралова рибка.

Радіє Касянович, аякже — така вдача! А хлопці кепкують:

— Усю живність виловить старий. Моря спорожніють.

На палубі он звивається двометрова акула. Іхтіолог добиває її молотком по голові, та вона, клята, живуча.

Нарешті Касянович розпорює акулі черево і з шлунка виймає кілька рибок та… корок з-під шампанського.

— От жаднюга! — каже. — До того ж з головою видала серед нас любителя чарчини. Речові докази! — І він показує корок.

Знову пролунало:

— Тихий вперед!

Прогримкотіло, як і раніше, сильно й глухо. Сейсмоакустики все мацали дно котловини… З поверхневим тралом, що волочився за кормою, підняли паростки мангрового дерева. Пагінці не встигли закріпитися за грунт — прибоєм їх віднесло в море. Це теж потрібні експонати для дослідників-природознавців: по них вони дізнаються, які ж придонні течії струмують тут.

В ехолотній вистукували апарати.

— Ну, чаклунко, що ти сьогодні відкрила: гору яку чи вулкан?

Невеличка, по-хлоп’ячому підстрижена, схожа на підлітка дівчина відриває погляд від апарата, де на довгій паперовій стрічці (електроімпульси, послані з корабля, дотикаючись дна, вертаються назад) проступали темні, хвилясті обриси підводного рельєфу.

Це — Наталя, науковець геологічного загону, наймолодший член експедиції, яка не раз уже вирушала досліджувати океан.

Вахтування Наталі в ехолотній збігається з моїм біля стерна. Та й після вахти дівчина працює в лабораторії.

— Прикро буде, — сміється, — якщо якусь гору відкриють без мене.

І Наталя — на чатах. Коли ми пересікали Південно-Китайське море, вона помітила вершину доти невідомого вулкана.

Моє запитання застає дівчину в ту мить, коли ехолот засікає непередбачені глибини. Сподівались надибати гірське пасмо; океанологи готувались навіть до штурму, а виявилось…

— Що ж, доведеться пошукати інше місце, — каже вона.

Хребет вздовж улоговини, витягнутої з півдня на північ, кінчався. Власне, його пересікали глибокі поперечні прірви. А тому й не вдавалося простежити розмірів самої западини. Чи з’єднуються розгалуження підводного хребта з материковим суходолом, теж було неясно. Над цим і билися вчені.

Десятки разів міняли курс, вздовж і впоперек сновигаючи морем. З ехолотної повідомляли:

— Під кілем глибина тисяча сто метрів.

Та не встигли підготувати апаратуру до спуску, як Наталя сповістила інше:

— Глибини збільшуються до трьох тисяч.

Під нами лежала незвідана країна, в якій западини змінювались високими горами; країна, розміри якої вчені й прагнули з’ясувати, — кожен, звичайно, доступним йому способом: одна група вимірювала гравітаційне поле Землі; інша проводила сейсмоакустичну розвідку.

… За бортом на тристаметровій відстані волочився кабель, з двома, як риби, плавцями. Зарубіжні океанологи гондолу цю так і звуть — фіш, тобто риба. У пій — датчики, від яких до лабораторії тягнеться дріт. Коли судно рухається, датчики фіксують коливання магнітного поля Землі. Це поле в прямій залежності від земної кори, що й дає можливість з’ясувати, де які корисні копалини лежать.

Увечері сейсмоакустики зібралися на раду — підбити підсумки роботи в Андаманському морі.

— Які висновки можна зробити? — спитав Юрій Непрочнов і, помовчавши, відповів — Глибинне зондування проведено на короткому профілі. Та все ж після опрацювання матеріалу ми довідались про характеристику фундаменту осадочних товщ: дно улоговини Андаманського моря — полога рівнина, товща осадків півторакілометрова, під нею кристалічна основа.

Дані ці потрібні для розгадки геологічної історії моря, виникнення якого багато геологів схильні віднести до порівняно недавнього — третичного — періоду, і що воно утворилося на місці опущеного материка. Це поки що — гіпотеза. Її треба або підтвердити, або спростувати.


НАД ПРІРВОЮ ЯВАНСЬКОГО ЖОЛОБА

Здрастуй, батечку-океане! Бо це вже океан — Бенгальська затока, його невід’ємна частина.

Високе блакитне небо вражало пустинністю. Вже кілька днів ані хмариночки. Сьогодні ж на обрії, мов обриси далеких берегів, з’явилася ледь помітна смуга. Ми йшли їй назустріч, і вона все чіткіше проступала на тлі надвечірнього неба. Потім підійшли ще ближче і розгледіли: легкі, перисті хмари, схожі на каравели часів Магеллана, спроквола пливли на схід.

А ми йшли

1 ... 14 15 16 ... 62
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Альбатрос — блукач морів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Альбатрос — блукач морів"