Читати книгу - "Відбір для олігарха, Тала Тоцка"

Ямпольський в кільці охорони йшов коридором нічного клубу «Прайм-тайм», де вже за півгодини мав розпочатися конкурс краси «Міс Ідеал». Масштабна рекламна кампанія змусила говорити про конкурс все місто, висвітлювати захід прибули представники провідних міських ЗМІ та телевізійних каналів.

Конкурс, спонсором якого виступила компанія «Індастріл Інвест», був ініційований модельним агентством «Elit Models Lux». Переможниця конкурсу ставала обличчям компанії і нагороджувалася поїздкою в Париж. Крім того ходили чутки, що призовий фонд конкурсу складають просто нечувані суми.

Звичайно, чутки пустив Борька і пустив їх навмисно, але хіба могло бути по-іншому, коли в журі головує мільярдер Ямпольський? Арсен справді не поскупився, причому номінацій було багато, нехай, дівчатка заслужили. А з переможницею він розбереться сам.

Раптово захотілося її побачити. Ямпольський круто повернув з наміченого маршруту, і охорона безмовно повернула слідом.

— Дізнайтесь, де Казаринова, — розпорядився Арсен, і вже через хвилину стояв перед рядом кімнат на другому поверсі, де зазвичай влаштовувалися гримерки для запрошених артистів або готувалися до виступу танцівниці. — Покличте її.

Вона напевно не одна, не вламуватися ж йому разом з охороною до дівчат, що переодягаються, а там ще візажисти, перукарі…

— Арсене Павловичу, ви? — Ева стояла в дверному отворі і з подивом дивилася на Ямпольського, а у того раптом захопило дух.

Їй на диво пасував жовтий колір, сукня струмувалась по ногах, розширюючись до низу, та робила її схожою на діснеївську принцесу.

— Я прийшов побажати тобі удачі, Ево, — вийшло хрипло, бо голос чомусь сів.

У Арсена з'явилося дивне відчуття, що вони познайомилися не сьогодні, що вони знайомі давно, просто тільки зараз зустрілися. Її обличчя, вражене і злегка стривожене, викликало туманні відчуття, ніби десь вони бачилися, можливо, в минулому житті, тому зараз ця тоненька дівчина здавалася дивно близькою.

Треба йти, поки він не видав себе і не ляпнув якусь дурість. Ямпольський зробив крок назад до охорони, яка відійшла на шанобливу відстань від господаря.

— Дякую вам, — вона перебирала пальцями складку сукні, а Арсен думав, як йому подобаються її руки.

— Я буду вболівати за тебе, — посміхнувся лівим куточком рота і, залишивши сторопілу дівчину в повному подиві, попрямував у бік сходів.

У ВІП-кабінеті, тут же, на другому поверсі, чекає кошик білих троянд, слід підписати картку, і охоронець доставить букет за призначенням. Арсен уявив обличчя Еви, коли вона прочитає записку, і знову у нього почастішало дихання.

Безумовно, Навроцькому слід підкинути акцій холдингу, він заробив і за конкурс, і за Еву. Ямпольський пройшов у свій ВІП, троянди були розкішними.

— Арсене Павловичу, там тільки вас чекають, — встав біля дверей охоронець.

— Іду, Олексію.

Ямпольський дістав ручку і розмашисто написав на картонному прямокутнику з вензелями: «До зустрічі в Парижі». Вклав у троянди, кивнув Олексію на кошик і попрямував до виходу.