Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь 📚 - Українською

Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

1 362
0
10.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пані Язикатої Хати" автора Ялинка Ясь. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 131
Перейти на сторінку:
Глава 5

«Кохання не пожежа, та загориться — не загасиш»

          «Йолопи» в особі Степанії збліднули. Голос був громоподібний. І зловісний. І грізний. Захотілося втекти та сховатися.

-Чом завмерла? - подала голос Лукерія, - йди, відчиняй!

-Не піду я, - прошепотіла Степанія, - раптом, там якийсь бандит?

-Та тьху на тебе! Конопатка ніякого бандита не підпустить! Наступний наречений, не інакше! Бач, який рішучий!

У двері знову загупали:

-Я знаю, що ви тут!

 

            Степанія повільно спустилася з ліжка і, навшпиньки, прокралася до дверей. Страшно було, аж до холодних ніг! Здавалося, відчинить двері, а там – лисий головоріз з пістолетом!

             Тихенько двері відчинила і обережненько визирнула. Але ні, помилялася! Красень на порозі стояв! Очі – сапфіри, ніс рівний, губи повненькі! На Алена Делона у молодості схожий. Брючний костюм з голочки, зачіска бездоганна.

            Побачив «гість», що двері відчинились, ногу у туфлі лакованому в щілину просунув і на себе потяг. Різко, щосили! Степаня так за дверима слідом і полетіла! За поріг зачепилась, зробила перекид через голову і звалилася на спину. З грудей вилетіло повітря з характерним «Хрясь!» і гострий біль пронизав п'яту точку.

            Біль для Степанії був поганим порадником. Ось завжди, з дитинства. Так вона терпляча. Добра. Боягузлива навіть. До першого болю. А завдасть хто – ховайтеся всі! Гарячий характер проривався назовні, як після зірваного стоп-крану.

Загалом, влип чолов’яга. Поки Стьопка прийшла до тями, встигла підбити гостю око, порвати піджак і добряче розтріпати прилизану зачіску.

 

             А як отямилася – обомліла, перелякалася. Чоловік точно не з простих! Костюм шикарний мабуть коштував величезних грошей, а на вулиці, біля огорожі, стояла величезна автівка, невідомої моделі. У парі кроків біля ганку застигли два велетня, схожі на охоронців.

 

«Наречений і на печі знайде»

 

            Стоять Стьопка з чоловіком на порозі дому і в очі дивляться один одному, відірватися не можуть. Вона – кудлата, з розмазаною косметикою, у величезному халаті та босоніж. А він – з запливаючим оком, у піджаку без коміра, на голові гніздо.

            "Мати Василева! Точно наречений!» З полегшенням та жахом одночасно подумала Стьопка. З полегшенням, тому що якщо наречений – убивати не буде, а з жахом – значить усе, пристрасть проклята у голову вдарить. І це була її остання здорова думка…

 

            Хвиля бажання, від кінчиків замерзлих пальців і до кудлатої голови огорнула  тіло. Повітря вилетіло з легень, долоні змокли, а ноги підкосилися, немов хтось під коліна вдарив. Вона застогнала навіть, так поцілунків захотілося.

 

             Олігарх (а хто, як не він?) зробив на зустріч жінці крок і на коліна бахнувся! За ноги обійняв, утримуючи від падіння і прошепотів побожно:

-Знайшов... моя...

 

            Таким чином, зоровий контакт був розірваний і Степанії вдалося ковтнути повітря.

-Води... - пролепетала вона, - води, холодної...

            Олігарх-красень, як по команді на ноги звівся, у хату кулею влетів і не встигла Стьопа очухатися, як із кухолем назад повернувся. «Дякую, Лукеріє!»

 

-Фуф! Відпустило! Велике спасибі! - сказала, очі в підлогу опустивши, - Ви пробачте будь ласка, що накинулася…

-Амазонка! - захоплено перебив її чоловік, - усе життя шукав! Моя! – на руки хвать, і з її неповними вісімдесятьма кілограмами до хати, наче з пушинкою побіг.

 

            Степанії б опір чинити, зупинити нахабу, накричати. Та ось тільки її уперше на руках несли! І ні аби хто! А олігарх модельної зовнішності! Ось і дала слабину…  Ошаліла, за шию вхопилася, голову на плече поклала і потонула у щасті.

            Звідки Олігарх дізнався де спальня, не зрозуміло, мабуть нюх у них на «пристрасні місця», але відніс її прямісінько до дідової опочивальні. І єдине, що врятувало жіночу честь, це те, що ліжко виявилося зависоким.

            Поки Олігарх збентежено обмірковував, як туди застрибнути з цінною ношею, на допомогу прийшла Лукерія. А може, Єгорич? Коротше, обкотили голуб’ят, гріховним бажанням обійнятих, студеною водою з голови до ніг!

 

             Степаня злякано від обіймів звільнилася, очі руками заплющила і застигла, не знаючи, що зараз буде. Олігарх мовчав. Потім відкашлявся. Хмикнув. А потім пробурмотів:

-Вибачте! Не розумію, що на мене найшло… – Стьопа крізь розчепірені пальці на нього дивилася і не дихала, – дозвольте виправити становище та запросити на побачення? Ви ж незаміжня?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 14 15 16 ... 131
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"