Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

- Що?

- Дізнаєшся в Кості, хто господар клубу, в якому він дурь штовхає, - попросив Влад.

- Знову? - обурилася вона. - Він мені довіряти перестане з цими перевірками. Вам не набридло використовувати мене для своїх брудних справ?

- Ой, слухай, таке ніколи не набридне.

У його словах промайнуло набагато більше сенсу, ніж могли вловити інші. Обличчя Ані залишалося беземоційним, але очі виказували бажання розсміятися. Їхні погляди на мить перетнулися, і час, здавалось, завмер.

- Гаразд, - звернулася вона до Влада. - Коли вийде курити, свисти. Підлаштую випадкову зустріч.

93

Костя з'явився в кімнаті ближче до ночі й, закинувши речі, одразу пішов палити. В пошуках компанії сам написав Ані, чому вона була дуже рада. Тільки він не врахував, що його сусід теж захоче поговорити, але не встигне.

Влад написав Колі й вийшов із кімнати. Коли підходив до кухні, різко зупинився, бо почув голоси й передумав заходити. Розумів, що не повинен підслуховувати - сам ненавидів таке, але в цьому випадку не міг заспокоїтися. Занадто багато вони приховували, і його це виводило з себе. Коли підійшов Коля, Влад жестом попросив мовчати, і вони прислухалися.

- Що там Лєра? - запитав Костя, тримаючи цигарку в зубах. - Усі тільки про це говорять. Хтось фотки злив.

- Краще б злили, хто це влаштував, - обурилася Аня. - Хоча й так зрозуміло, що хтось із працівників клубу.

- Напевно, - він байдуже знизав плечима.

- Про що це я... - здалася Аня і вирішила запитати напряму. - Коротше, хлопці підозрюють, що це клуб Марка. Вам дозволено там продавати, за вас постійно хтось заступається.

- Тоді передай їм, що я нічого не знаю, а прилаштував мене туди друзяка Мирона. Це той, якого ваші побили.

- Гаразд, не бурчи, - вона натягнула невинну посмішку. - Чисто теоретично, це можливо?

- Так, - відповів Костя. - Він не висовується, думаю, сама розумієш, чому. А те, що він у цій діяльності головний, і так зрозуміло. Не головніший за його батька-поліцейського, звісно ж.

- Цікаво, хто йому з гуртожитку допомагає, у нас жодного припущення. Будь у клубі камери, було б простіше.

- Є в деяких місцях, але не в залі, - з кам'яним обличчям Костя робив одну затяжку за іншою. - Це дає нам змогу працювати непомітно і в разі перевірки не попастися. І передай Владу, що камера є в більярдній. Він про це не знає, але вона там є.

Аня подавилася димом. Її очі розширилися від здивування та сорому, що Костя все бачив, але говорить із таким обличчям, ніби навіть не здивований.

- Ага, - видихнула вона.

- Це власність інших людей, - почав пояснювати він. - Зараз воно не використовується, але скоро відкриється. Камери там про всяк випадок, щоб ніхто через запасний вихід не пробрався. Зазвичай їх не переглядають. І я нічого не бачив.

- Нічого бачити, - вирвалося в Ані.

- Тобі видніше.

Він затягнувся цигаркою і втупився у вікно, а Аня - на нього, все ще дивуючись такій реакції. Тому що її зовсім не було.

Якби Костя почав знущатися з неї, це було б природніше. Але він виявився тим, хто знає межу, яку не варто переступати, і від цього цінність дружби з Костею зросла в сотні разів.

Згадка про поцілунок із Владом у більярдній змусила її почервоніти. На щастя, не довелося пояснювати, як так вийшло, що через стільки кроків ненависті їхні стосунки змінилися.

Вони продовжували розмовляти, але Влад їх більше не слухав. Схопив Колю за лікоть і потягнув назад у свою кімнату. Враховуючи, що вони прийшли ближче до середини розмови, почули небагато. Тихі голоси плутали, але другу половину про камери Влад чув так, немов із рупора у вухо. Тому пішов - не вистачало, щоб вони щось зайве бовкнули.

- Вони не договорили, - нагадав Коля, зайшовши в кімнату друга.

- Ми почули все, що треба, - він плюхнувся на ліжко. - Підслуховувати недобре.

- Якщо ти не забув, це була твоя ідея, - відгукнувся той, піднявши одну брову. - Навчися довіряти людям і Ані насамперед. Усе, що треба, вона сама розповість. Інше не наша справа - раптом вони почнуть обговорювати щось особисте, а тут ми.

- Немає в них нічого особистого.

- Чому тебе так бісить спілкування Ані з ним?

- Нехай спілкується з ким завгодно, мені начхати, тільки не з Костею. Погана він компанія. Торчок довбаний. Минулого разу їй косяк підсунув. Що далі? Сам він не тільки травою балується.

- Та годі? Ти вмієш хвилюватися? - Коля не стримав здивованої посмішки.

- Вона подруга Лєри, тому так, я хвилююся.

Коля пішов, а Влад отримав дзвінок, за який його б зараз розтерзали. Пощастило, що найкращий друг пішов і не дізнався, що дзвонив його батько.

Коли Коля потрапив до лікарні, то пропустив багато дзвінків. У підсумку Владу довелося відповісти й коротко пояснити ситуацію, переконавши Віктора Андрійовича, що з сином усе гаразд, а також взявши слово, що це залишиться таємницею.