Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

Діма знизав плечима, його губи стиснулися у вузьку лінію.

- Здоровий такий, весь у татухах. Він мені грошей відстебнув, сказав нічого не бачити, ну, я і не заперечував.

- Гриф чи що? - подумав Влад вголос.

І тут його підозри почали підтверджуватися, бо хто ще може впхнути своїх бариг у клуб законно й непомітно? Тільки одна людина.

- Ти не боїшся закривати на все це очі? - запитав Влад. - Якщо поліція дізнається, що ми покриваємо...

- Все вже давно куплено. Вони можуть дізнатися про те, що тут відбувається, тільки від нас, але ми ж їм нічого не розповімо?

92

Наступного ранку Влад прийшов в кімнату до дівчат. Сестра знову десь лазила, а Аня в момент його появи крутилася перед дзеркалом. Влад уже придумав новий жарт, але це більше не актуально. Вона вбралася в джинси та світлу блузку, розстебнуту на пару ґудзиків. Ідеально рівне волосся відкинуте назад, демонструючи довгу шию і сережки.

Спершись на одвірок, Влад детально оглянув її. Навіть причепитися ні до чого.

- Ти чому не светрі? Він же тобі так личив.

Аня різко повернулася в його бік.

- Знущаєшся?

- Так, - його очі загорілися, а губи розтягнулися в усмішці. - Йди сюди.

- Це ти йди сюди!

Аня кинулася до нього, притиснула до шафи й, ставши на кінчики пальців, впилася губами в його шию. Намагалася сильніше втягувати шкіру, щоб залишити такий самий яскравий слід, як був у неї. Одну руку вона поклала йому на груди, другу на потилицю, щоб не втік. Але Влад, здавалося, навіть насолоджувався її наполегливістю, його пальці стиснули її талію, а голова відкинулася назад, щоб зручніше було. Несподівана реакція, мабуть, йому це подобалося, і начхати він хотів на її помсту.

Аня неохоче відсторонилася і кинула погляд на його шию. Від одного боку був шрам, а з іншого - яскравий засос. Її очі засяяли від задоволення, але вона побачила, що Влад не розділяв її тріумфу.

- Я светр не одягну.

Чотири слова, що змусили Аню відчути поразку. Ну, звісно, це ж вона не хотіла привертати увагу, а Владу байдуже, що скажуть і що подумають. Вона взагалі здивувалася, що ніхто не дізнався про те, що відбувається між ними. Зазвичай хлопці люблять обговорити таке, а ці якісь інші. Аня розуміла, що він ні про що не шкодує, просто не любить тріпатися про себе. Можливо, це правильно; її все влаштовувало.

Але зараз вона була обурена до неподобства. Хотіла, щоб він відчув, як було їй, при цьому сама ж попалася. Влад продовжував із насмішкою витріщатися на неї.

Коли двері відчинилися і в кімнату зайшла Лєра, його рука машинально потягнулася до шиї. До місця, де красувався засос.

- Привіт, сестричко, - видав він, не опускаючи руку.

- Є новини? - Лєра присіла на ліжко і глянула на брата.

Вона не відривала від нього очей, і Владу почало здаватися, що зараз вона все побачить. Пройшовся до дзеркала, глянув на шию, очманів, а потім накинув каптур.

- Ти колись казала, що в Марка є свій клуб. Нічний, я так розумію. Той, де я працюю? - він сів за стіл і опустив голову сильніше, ніж зазвичай. Таким чином тінь приховувала набагато більше, і ніякий комір не потрібен.

Знову стукіт. Тепер уже Коля. Вони немов відчували одне одного: приходили всі й одразу.

Привітавшись, Лєра замислилася над запитанням.

- Я не знаю. Марк обіцяв мене зводити туди, але не встиг. Я нещодавно про це дізналася. Думаєш, так збіглося і клуб дійсно його?

- Виходить так. Господар клубу впихнув туди своїх бариг, підкупив охоронців. Один із них - я. Ще Діму, двох в танцювальному залі й тих, що стежать за камерами.

- Чуваче, - втрутився Коля. - Впевнений, це не єдиний клуб, де покриватимуть бариг. Багато хто так зробить, якщо грошей відвалити. Як ти, наприклад.

- Мені не платили, - підкреслив Влад. - Я мовчав суто з неповаги до мого сусіда. А тепер з'ясовується, що мої колеги все знали й мовчали.

- Може, в Марка напряму запитати? - пропонувала Лєра. - В останню нашу розмову він був таким щирим, відповідав на всі мої запитання, як мені здалося, правду. Але на одне він так і не відповів.

- На яке? - поцікавився Влад.

- Він убив Філа чи ні. Єдине, що залишилося без відповіді.

- А якщо його вбив той, хто все це влаштовує? - припустив Коля. - Вся ця помста. Може, Марк спілкувався з кимось із гуртожитку? Лєро?

- З Денисом.

- Тоді пропоную для початку з'ясувати, кому належить клуб. Батька ще попрошу.

- У Костяна можна запитати, - Влад задумливо пройшовся кімнатою. - Він має щось знати: скільки місяців там товар збуває.

- Запитай.

- Добре, але це зроблю не я, - він повернувся до Ані.

Однієї фрази було достатньо, щоб зрозуміти про кого йдеться. Вона підняла очі з телефона.