Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

— Ми зайдемо, — послала Ілея і підтвердила свою ціль. Її чари ожили, її сприйняття зросло, і вона зникла, зосередившись на ширяючій формі Архітектора. Кер велюр. Вона зявилася не перед ним, а метрів на десять зросту, її рука була стиснута сталевою рукою. Вона відчувала дивну енергію навколо, змінюючи тканину, сітку тепла та мани, наче самі локони горіли.

.

Вона вже відчула це на собі.

.

Ілея побачила, що Сова та інші зявляються в її володіннях. І вона бачила, як Архітектор дивився на неї своєю вертикальною лінією з чотирьох білих очей.

Хватка її руки міцнішала, і вона глянула праворуч, щоб заплющити очі з іншим Вознесеним. Високий, у формі воїна, одягненого в обладунки, товсті шматки зєднаних сталевих пластин. Двоє очей білого світла зазирнули в неї, коли вона побачила, як Архітектор готує своє заклинання.

– ?

Перше вознесіння – рівень ?

,

Вона зосередилася на дивній сітці, всі її тренування з Лугом поверталися з її четвертим рівнем медитації. Вона побачила, як Кер Велюр зник за допомогою потужного заклинання телепортації, і вона використала його магію як вихід із заплутаного поля мани. Вхопившись за своє закляття і взявши з собою Сову, Ілея надіслала останнє повідомлення іншим.

.

Рівень три тисячі. У неї є Джерело.

.

А потім вона зникла.

.

Акі отримав повідомлення, його переслідувачі розташувалися між іншими бійцями. Його спостерігачі розкинулися вздовж і впоперек, щоб краще бачити поле бою. Тумани почали накопичуватися, відсутність таємних штормів збільшувала його видимість. Небо було переважно ясним, лише кілька хмар на навколишніх землях.

Він побачив, як ельф, одягнений у полумя, підвівся і дивився на них, шипіння лунало, коли він підлітав ближче.

Вознесена чекала і дивилася, кров на сталевих пластинах її форми, коли вона по черзі поглядала на кожного з бійців.

Він не зміг її впізнати. І навіть зі своїми Переслідувачами він не міг осягнути ні її сили, ні мани, що оточувала її.

.

Ельф був одягнений у пошарпані темно-червоні лускаті обладунки, кров стікала по його обличчю, на обладунках було видно порізи. Він схопив праву руку і відкинув її назад під більш здоровим кутом, шиплячи, коли полумя рухалося навколо нього. Він говорив ельфійською, а потім стандардською мовою. — Хто ти такий? Його запитання було спрямоване не на всю групу, зрозумів Акі, а на єдиного іншого ельфа, який був присутній.

Я Нелрас Ітом. Колишній Монарх Сонячного Марнотратства, — заговорив Нельрас, лише на мить озирнувшись на іншого ельфа, а потім переключивши свою увагу на Вознесеного перед ними. — А я тут, щоб битися з нею.

?

Вогняний ельф зашипів, його полумя спалахнуло, коли він підійшов до них. Я — Фарансір, Монарх Вогняних Пусток Попелу. Хто ця істота прийшла вбивати наш рід?

– 1120

Маг вогню – рівень 1120

.

Вона Равана Вор Ітар. Перший з Вознесених, і Воїн, — говорив Вор Елентір, зосереджуючись на тому, що перед ними сталь.

— Обєднавшись, вони стоять, — пролунав голос, що долинав з Равани. Нейтральний звуковий тон. Ми чекаємо, що хтось інший приєднається? Чи, може, почати?

Нельрас зашипів, коли магія вибухнула навколо, його спис з листя світився світлом, коли він кинувся вперед, а за ним і Верілліон, магія крові спалахнула, коли він відірвався від землі.

.

Цілюща магія від Неса перетікала в Вогняного Монарха, коли Вор і Ерік літали вгору і назад, магія посилалася на свого ворога. Акі перемістив трьох своїх переслідувачів на фланг і пресинг, але не планував атакувати, поки не побачив, як бються Вознесені.

Він відчував, як нова магія виривається з Равани. Вона присіла навпочіпки і ухилилася від списа з листовим лезом, зробивши три швидких кроки назад, відхилившись і пригнувшись. Металеві щити зявлялися з повітря, щоб заблокувати сині смуги таємничої магії, що насувалися на неї, причому кожен щит був достатньо великим, щоб відбити заклинання. Вона переміщалася між Верілліоном і Нельрасом, ступаючи в зону дії вампіра, використовуючи його тіло, щоб не дати ельфу дістатися до неї. Її лікоть вдарився об голову Верільйона, ударна хвиля вирвалася назовні, коли вона схопила його за руку і покрутила своїм тілом, змусивши його форму полетіти на Вогняного Монарха, що заряджався, Фарансір зцілився достатньо, щоб битися.

Равана відскочила назад, ледве уникнувши удару списа Нельраса, як його зброя засяяла, сліпуче світло вирвалося і врізалося в її сталеву шию.

.

Вона приземлилася, три металеві списи були спрямовані до Вор Елентіра, його руки були підняті, коли він використовував свою магію, щоб уповільнити та завдати їй шкоди як порожнечею, так і простором. Уламки скла та промені таємничої магії були відбиті маленькими сталевими пластинами, перш ніж Равана відскочила назад, вибух вогню пронісся крізь попелясту землю, коли вона підняла руки.

Вона приземлилася і торкнулася шиї, було видно подряпину.

.

— Нарешті, — сказала вона і низько присіла навпочіпки, її очі яскраво світилися, полумя відбивалося на її закривавленій сталевій постаті, коли блискавки блимали в далеких горах.

Акі відчув, як тиск у повітрі змінюється, коли почав падати дощ, шиплячи від спеки землі, вкритої попелом.

.

Насувалася буря.

.

Зявилася Ілея і вмить відчула потужне закляття своїм передчуттям. Архітектор знову зник, світло яскраво спалахнуло навколо, а її Сонячне Творіння сформувалося навколо неї та Сови, що зявилася. Вона не втрачала концентрації, бурхлива магія спалювала саме повітря, але не могла прорватися крізь неї в реальність. Вона подбала про те, щоб магія Сови витекла із захисного заклинання.

,

По тому, як відчувалися її сліди в її свідомості, вона могла зрозуміти, що їх більше немає в Елосі. Навколо все ще горіло закляття архітектора, її медитація четвертого рівня була єдиною річчю, яка дозволяла їй зосередитися на ледь помітних лініях його другого заклинання телепортації.

.

За останній час було два десятки заклинань.

?

Вона зціпила зуби і зосередилася, перевіряючи кожну з них по черзі. Він якось розколовся? Чи це ілюзія? Ні. Тріщини реальні. Але...

.

Якщо він втече...

.

— Сова, якщо ти зможеш знайти його душу, скажи мені її напрямок, — сказала вона, широко розплющивши очі, коли побачила дивну природу перших кількох тріщин. Вони були досить реальними, але щось у них здавалося довільним, майже хаотичним побічним продуктом чергового заклинання. На якусь мить вона задумалася, куди вони привели, відкинула цю думку і знайшла одну недавню лінію в тканині, яка була досить значною, щоб її виготовив Кер Велюр. Вона викликала шматок скла, щоб