Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

не будують політичних планів, часто навіть не вміють писати. Однак є такі цитати: «Люди будуть вільні, і тільки Бог буде їх Господом» (с. 214); «Кожному воздасться відповідно до його потреб і залежно від моменту»; і відома фраза, яку він імовірно виголосив під тортурами (взятий у полон у сутичці біля міста Франкенхаузен 15 травня 1525 р., страчений 27 травня): «omnia sunt communia», все — спільне (Блікле, цитата, с. 267. Інші тексти в Schriften und Briefe, Гютерсло, 1978 р.; Політичні праці, переклад на італійську, Турін, 1972 р.; див. есе Ернста Блоха. Томас Мюнцер, богослов революції [1921, 1969], переклад італійською,

Мілан, 1981 р.).

Анабаптизм, братські спільноти

Віра як вибір

Анабаптизм — це відгалуження Реформації; це воля до більш справжньої, більш чистої реформи (принцип, згідно з яким хреститися повинна не дитина, а доросла людина, віруюча, щоб хрещення було для неї як обітниця, заповіт; виник у Цюріху, у колі Цвінглі, в 1524 р.). Він розвивається в безліч практик, течій та груп (включно з ексцентричним урядуванням Мюнстера, аномальним досвідом, менонітами, пізніше амішами).

Для нас становить інтерес ґрунтовний підхід цього напряму: братська, світська спільнота за свободу й рівність, спільність духовних й матеріальних благ, де кожен має голос. Там є старійшини, головний інспектор, інші посади, на які, однак, обирає спільнота. Вона має залишатися чистою, хто не гідний, того виганяють, хоча і з любов’ю (Bann, Ausschluss). Ненасильницька спільнота, що відкидає меч, війну, опір («не противитись злому», написано в Євангелії). Вона відкидає політичну побудову за суворий поділ, що повинен існувати між Церквою та державою, і тому, що держава належить світу, в якому панує зло, маючи, проте, завдання стримувати сили зла (це вже лютеранська ідея). Відкидає клятву, суворо дотримуючись євангельської заборони.

Утопічні

принципи

Ми зацікавлені в цьому підході, що містить багато утопічних принципів, які переважатимуть у добу модерну або з’являтимуться в майбутньому, все ще чекаючи, щоб нав’язати себе (наприклад, започатковане об’єднання майна зазнало невдачі в радянській галактиці; відмова від війни, проте, є дедалі актуальнішою).

Утопічні

спільноти

Brüderhof, братська спільнота, величезний історичний досвід утопічних громад (не держава, а сільськогосподарська й реміснича спільнота, що зібралася на фермі, об’єднана з іншими громадами єдиним способом життя). Перша в Аустерліці в 1528 р. (у Моравії, у східному регіоні Чехії, неподалік Брно): група з приблизно 200 дорослих, що покинули своє село після конфлікту через податок на війну проти турків (відмова від війни): «Вони поклали плащ перед усіма людьми, та кожен поклав на нього своє майно, добровільно й без примусу» — це рішення про спільність майна (Zieglschmid, с. 86). Однак на першому етапі виникли труднощі; у 1533—1535 рр. тірольський проповідник Якоб Гуттер надав громаді остаточну організаційну форму, тому цей напрям отримав назву «гуттерити».

Їх історія складна. Громади зростають (близько 80,

30 000 осіб у другій половині XVI ст.). І все ж вони страждають: гоніння з боку католицьких князів та імператорів; напади, грабежі та зґвалтування турецьких банд, імперських військ, від яких вони не захищаються, адже не можуть протистояти насильством насильству; їх переслідують, виганяють, знищують, але вони завжди оговтуються. Вони емігрували до Словаччини, Трансільванії, потім до України, нарешті, до США і Канади (в 1974 р. було 229 ферм).

Спільнота ґрунтується на засадах братської любові, спільних товарів (дуже замкнена, навіть з огляду на одяг і приладдя), праці, життя. Всі блага — від Бога, даровані людині, що тверезо використовує їх у єдності зі своїм братом.

Організаційна структура

Існує орган влади, хоча й батьківсько-братський. Існують Слуги слова (Diener des Wortes, для проповідей та духовної допомоги) та Слуги потреби (Diener der Notdurft, котрі відповідають за виробництво та управління): їх представляють на зборах, обирають жеребкуванням, перевіряють, потім затверджують шляхом схвалення старійшин. Існує предстоятель (Vorsteher), з-поміж слуг слова, обраний довічно, та з ним рада старійшин. Є єпископ, який очолює федерацію громад. Ці позиції іноді створювали труднощі для принципу рівності, для спонтанності, типової для анабаптизму, з формалістичними й авторитарними тенденціями.

Brüderhof — очевидно, сімейна спільнота. Тому вона має велику, високу центральну будівлю з кімнатами загального користування на першому поверсі — кухня, їдальня (яка також використовується для релігійних служб та зборів), лазарет із пологовим та дитячим відділенням, класні кімнати, пральня, лабораторії, склади; як мінімум на двох інших поверхах розташовані кімнати для сімей. Проте одна спільнота може мати — для лабораторій, складів, стаєнь тощо — до 50 будинків та вміщувати до 1000 осіб (але в середньому 300).

Структури

та помешкання

Це громада, побудована на засадах самостійного виробництва та споживання. З полями, лісами, ставками, у тому числі взятими в оренду. З повними робочими циклами: для одягу з вовни та льону — від збору й настригу до прядіння, ткацтва, пошиття; для деревини — від дроворуба до теслі, столяра, мебляра; для худоби — від випасу до забою, дублення, виготовлення хутра, взуття, сідел та упряжок. У спільноті також є хірурги-цирульники, високоповажні лікарі.

Всі члени громади займаються фізичною працею з гнучким і різноманітним професіоналізмом, із сумлінністю, з точністю виконання, з відповідними та якісними матеріалами. І тому праця високо цінується на території, для якої спільнота також виробляє й продає: вино і пиво, столове приладдя, кераміку, скло та дзеркала, дзвони, годинники. Але найвиснажливіші роботи виконують усі по черзі.

Відтак, на додаток до поширення добробуту, хоч і простого, можна досягти великих запасів товарів, ресурсів готівки, що стане предметом тиску та вимагань з боку урядів, а також причиною збройних рейдів та грабежів.

Розумова праця включає насамперед шкільну освіту для всіх, у два цикли: мала школа — від 2 до 6 років у дитячому садку, велика школа — від 6 до 12 років у дитячому будинку; тут діти живуть разом майже цілий день і цілий рік, з учителями, обраними на основі їх любові до дітей. Потім вона продовжується на основі здібностей для підготовки вчителів, керівників,