Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

збиваючи на ліжку подушки! Про те, улітку чим примітна ніч Красунечки згорнули рукоділля, тривкої ночі віддалися чарам. Лише папуга з клітки в позолоті усе гостей запрошує до чаю... В вікно сяйнувши променями, місяць проник у глиб свічада, що в палаці, І пахощі проносяться клубами в імлистій залі, що дрімать вляглася. Ледь запотівши, вкляк янтарний келих — чи не роса то окропила лотос? З попутним вітерцем верба доносить крізь шиби стін ґратчастих прохолоду, Альтанок, наче вишитих на шовку, — розпливчастість на тихій гладі водній. Запону вниз, дріма червоний терем, турботи зникли про убрання модні... Про те, чим нічка восени примітна Де павільйон Червоних трав духмяних, на вітах гомін припинили птиці, Із місяця пробилось до фіранок проміння від примарної кориці[221]. В узорах моху на високій брилі нічліг свій журавлям знайти не пізно, Росою з віт утуна при криниці омиє вітерець воронам гнізда... Розправив фенікс золотаві крила[222], шовковий, з ковдри він польоту прагне, із місяцем чуття ділити дівам, забувши вже про шпильку зі смарагду. Спокійна ніч, і лиш мені не спиться, води з похмілля добре б надудлитись, — У попелі поворушу жарини, щоб чай устиг міцніше заваритись. Про те, примітні чим зимові ночі А ніч уже настала — третя варта, сни бачить слива, і бамбуку спиться, Та поки що не спить з парчі запона, не спиться ще в узорі ковдри птицям[223]. Тінь од сосни весь перетнула двір, лиш з журавлем ділю свої печалі, Грушевим цвітом всипана земля, та іволги пісні всі відзвучали[224].