Читати книгу - "Вибрані твори"

5. І один із слухачів запитав його: «А чи не було б щастям жити так, як люди золотого віку? І тоді власність не розділяла людей і всі були рівні в праці й споживанні».

6. І відповів Прийдешній: «Що кажеш ти, заблудо! Золотий вік не позад нас, а перед нами, і він зветься Майбутнє Суспільство.

7. Коли він прийде — дикунством нам здасться розпалювати заводські печі вугіллям і затьмарювати небо димом мільйонів димарів.

8. І мізерною буде електрична сила, і дитячою забавкою автомобілі й наші незграбні аеропляни.

9. Бо немислимий Час без повного достатку й високої культури. Доки потопатимемо в безоднях дикунства, неписьменности й некультурности — годі мріяти про перемогу Часу».

10. І тоді другий слухач спитав його: «Так для цього потрібно кількасот років, щоб діждати того золотого віку?»

11. Він відповів притчею: «Майбутнє Суспільство подібне оцій духовитій квітці, що виросла на цій плодючій землі.

12. Але на цьому місці колись був тільки камінь-дикар, міцна скеля, що її вмивали дощі, палило сонце й обвіював вітер.

13. І на тому камені росли тільки цвіль і мох, що не потрібують собі майже нічого.

14. І вони затримували дощову воду, й зерна, що їх приносив вітер, дали прорість і поволі почали рости.

15. Минули роки, і поверхня скелі спорощилася, вкрилася піском і землею — і ось бачимо на ній цю духовиту квітку.

16. Так і Майбутнє Суспільство створиться на старих формах суспільства, що приготовили ґрунт, де воно виросте й розвинеться».

17. Але один підвівся й нагадав йому: «Ти так оповідаєш спокійно й плавко. А хіба не буде Майбутнє Суспільство дитиною насильства?»

18. І відповів Прийдешній: «Правду кажеш, юначе! Жадна жінка не приведе дитини без мук народження, і дитина народжується, коли приходить тому час.

19. Майбутнє Суспільство подібне до курчат в яєчній шкарлущі — курча мусить силою зламати її, бо без цього не вийде з неї.

20. Але не насильство змусило теє курча народитися, тільки зародок й те тривке, що було в яйці.

21. У шкарлущі курча розвинулося й набралося сили — а тоді шкарлуща стала перешкодою для нової форми життя.

22. Ось чому курча ламає її, щоб не задушила його, і розкидає шкарлущинки, що тепер уже непотрібні.

23. І ще Майбутнє Суспільство подібне до великої ріки, що йде повіддю після дощів.

24. Дерева, баговиння, мул і пісок наволікаються купами коло островів з мілизни й порогів і загачують річну течію.

25. І вода збирається перед тою загатою, і здається, ніби ріка перестала вже текти.

26. Але раптом загата тріщить, дерева ламаються, пісок і мул змиваються — і знов ріка тече нестримно й вільно.

27. І таке насильство неминуче, бо ріка не може перестати текти й божевілля затамувати велику масу води.

28. Та не насильство змусило ріку піти повіддю, але дощі, і розлилася вона через загату».

29. Тоді слухачі збагнули його думку, а він ще далі говорив притчами:

30. «Але буває, що вода, ламаючи силою загату, розливається й спустошує лани, нищить селища на берегах своїх.

31. І хто передбачає це, заздалегідь готує сокири, й багри, й жердини і дбає, щоб ніщо не перешкоджало річці вільно котити свої хвилі.

32. Й коли все ж таки десь накладається загата, вони за всяку ціну намагаються розкидати її, забуваючи про небезпеку.

33. І буває, що дехто, роблячи це, гине. Але хіба не краще загинути, ніж жити, нічого не маючи і в постійній небезпеці?

34. Істинно кажу вам: готуйте все потрібне, щоб раптом не настиг вас Час».

35. І казали слухачі: «Правду ми чуємо! Ми живемо в постійній небезпеці і нічого не маємо.

36. Краще кинутися в вир, ніж жити так. Бо коли можемо щось загубити, так тільки кайдани — і одержати можемо все».

37. Але ще звернулися до нього і спитали: «Де запорука, що Час незабаром зазвучить і нам треба квапитися?»