Читати книгу - "Очікування шторму"

Навіть вершини гір, сонні, ще лежали, обнявшись з небом, заколисані посвистом солов'їв, та й не тільки солов'їв, але й інших птахів, назви яких Каїров просто не пам'ятав.

Свіже й чисте було повітря і дихалося легко, й не було відчуття втоми, задушливого, як тісний комір.

Довгий причал нечіткою чорнотою розсікав бухту. З маленької будки, що стояла біля входу на причал, вийшов матрос у бушлаті і з гвинтівкою. Матрос і гвинтівка здалися Каїрову дуже великими, він з подивом подивився на маленьку будку, похитав головою.

Перевіривши документи в Каїрова й Чиркова, матрос віддав честь. Сказав:

— Проходьте.

Дошки на причалі були вологі. Пахли сіллю. Сіль відкладалася на них роками. Дошки почорніли, зістарилися.

А Каїров пам'ятав цей старий причал молодим, коли він пахнув лісом. Усе старіє. Причали — також.

Каїров не думав від'їжджати так раптово. Він розраховував покинути місто, побачившись іще з Золотухіним, Неллі, Дорофєєвою. Думав побесідувати з шофером Дешиним. Однак радіограма, що викликала його в штаб фронту, надійшла зразу ж після повідомлення про завершення операції «Будда». Каїрова ждало нове завдання, яке, зважаючи на все, не терпіло відкладання.

— Не забудьте показатися лікареві, — нагадав Чирков.

— Іграшки все це, синку. Каїров буде жити до ста років. У нас рід довгий.

З тральщика, що пришвартувався праворуч до причалу, санітари виносили поранених. Носилки не були накриті.

Матроси лежали в розірваних тільниках. І бинти були темні від крові.

— Здрастуйте! — Голос Оленки. Й сама вона в матроському бушлаті. Йде поряд з носилками.

Чоловіки спиняються.

— Це гарний знак, — каже Каїров. — Побачити знайомого — все одно що сісти перед дорогою.

— Давайте посидимо, — пропонує Оленка. — Адже кілька секунд можна.

— Можна, але не треба. Все буде добре, Оленко, — посміхається Каїров.

— А ви мовчите, — Оленка звертається до Чиркова.

— Ви з'явилися тут так несподівано, — збентежено каже капітан.

— Зовсім ні… Приїхали по поранених.

— Я розумію. Я висловився неправильно.

— Ви все правильно сказали. Я до вас причепилася.

Чирков запитав:

— Що ви робите Першого травня?

— Чергую.

— Так… — Чирков говорить тихо й сумно. — У мене теж буде якась справа.

— А якщо не буде, приїжджайте, — запрошує Оленка. — Я чергую до шостої вечора.

— Тепер темніє пізно, — відповідає Чирков.

— Весна ж… — Оленка повертається до Каїрова: — Хай вам щастить.

— Спасибі. А знаєш… Дай я тебе поцілую, дочко.

Плечі в Каїрова широкі. Й голова Оленки зникає між ними.

Катер біля пристані перевалюється з борту на борт. Хтось невидимий розмахує попереду зеленим ліхтарем. І лінії виходять, як зелене листя.

— Тепер можна відчалювати, — каже капітан-лейтенант.

Каїров подає Чиркову руку:

— Я тобою задоволений, Єгоре Матвійовичу. Радий буду, якщо доведеться разом працювати. А взагалі… Бадьорості тобі, сміливості. Тільки не спокою.

Запрацювали мотори. Злетіли над берегом злякані чайки. Корма катера поповзла ліворуч повільно, майже непомітно.

Темний простір води, що плескалася об старі палі, раптом став розширюватися, видовжуватися, вигравати скупими передсвітанковими бліками. Потім катер осів, завмер, обтрусив заціпеніння і помчав в отвір портових воріт. Слід за ним потягнувся широкий, кучерявий, білий, немов тополиний пух.

ЧОТИРИ ПОШТОВИХ ГОЛУБИ

ДАНТИСТ ЖИВЕ ПОВЕРХОМ ВИЩЕ

ОСТАННЯ ЗАСІДКА

ОЧІКУВАННЯ ШТОРМУ

П. Ф. Бугай-Кондачков — професійний революціонер-більшовик. Загинув 27 березня 1920 р. у районі села Негуб.

Хворому і золота кров не допоможе (франц.).

Кепстен — англійський люльковий тютюн високої якості.

Розбитому кораблю немає попутного вітру (франц.).

Трудова армія — Кавказька армія праці. Була створена на основі наказу військам Кавказького фронту № 274 від 20 березня 1920 р.

Гафель — спеціальний рей, укріплений похило до верху щогли.

Стеньга — рангоутне дерево, що служить продовженням щогли.

Аверс — лицьовий бік.

Реверс — зворотний бік.