Читати книгу - "Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко"

І це припущення повністю підтверджується. Санскриту відоме словосполучення vridhoksha, синонім до jaradgava, де vridha — «старий», uksha — «бик». І тут спрацювало правило сандгі: кінцеве а першого слова, поєднане з початковим u другого, на стикові дало o. Саме vridhа проливає додаткове світло на семантику jarat. Санскр. vridha справді означає «старий», але водночас і «мудрий», vridhata — «cтарість», але і «мудрість» (ХРС ІІ, 573). Санскр. суфікс ta й укр. суфікс та тотожні (довгий — довго-та, повний — повно-та, мокрий — мокро-та). Тож санскр. vridha-ta «старість» і «мудрість» українською можна передати як старо-та й мудро-та.

Vridha в санскриті не лише «старий», «розумний», «мудрий», «кмітливий», але й «ватажок», «старійшина», «мудрець», «голо<431>ва», «найстаріший», «найшанованіший» (СРС, 617). І творить імена, де має значення могутній, видатний, мудрий, досвідчений. Жіночі імена Врідгасена «Мудросила», Врідгаканья «Мудра дочка», чоловічі Врідгакшема «Досвідчений захисник», Врідгашарма «Досконалий оборонець», Врідгашравас «Мудрослав», Врідгакшатра «Могутній (мудрістю, досвідом) воїн» — всі імена епічних царів (HN, 503–504). Останнє ім’я цікаве тим, що його має в «Махабгараті» предок Джаядратхи, царя племені сіндів-сувірів. А сінди-сувіри відомі в давнину на теренах України, зокрема, в низів’ях Дніпра (Сіндська Скіфія) і на Таманському півострові (Геродотова Сіндика). Етнонім сувіри тотожний етнонімам сівери й кімери (ТРС, 10–17).

У такому разі ім’я Заратуштра зазнає ще одного суттєвого уточнення: воно має трактуватися не в прямому значенні його компонентів як Старий Бик-Віл, а в переносному, сказати б, набутому значенні — Мудрий Віл, Досвідчений Бик, Бик-вожатай, Бик-ватаг або просто Мудрий. Що в дусі жрецьких і згадуваних воїнських імен Ґотам-Ґаутам, Рустам-Врішотам, Сіявуш-Сіявахш. І тоді ім’я Заратуштра означатиме «Мудрий Віл», «Досвідчений Бик». Тобто саме такий бик чи віл, про якого українці шанобливо кажуть: старий віл борозни не спортить. Бо старість — не лише прожиті літа, а й набуті мудрість і життєвий досвід, які можуть не раз прислужитися родині, громаді, суспільству.

Тлумачення імені Заратуштра як «Мудрий Бик», «Мудрий Віл» підтримує і рясне «бичаче» оточення самого пророка. Зороастризм і його міфологія багата на реалії, героїв та імена, пов’язані з биком. За переказами, проповіді Заратуштри було записані золотом на 12 000 бичачих шкір. Про імена Рустам і Сіявуш, назви Ґава, Согд і Хорезм уже згадувалося. Є ще ціла низка персонажів і назв «Авести» й іранського епосу, які тією чи іншою мірою причетні до Заратуштри і його вчення, мають компонент із значенням «бик»: Ґопатшах, Геуш Урван, Геуш Ташан, Гавомард, Пур-гау=Пур-тура, Тура, Туран, Уструшана тощо. Ім’я Пур-гау, зокрема, тлумачиться як «Син бика», тобто «Син героя, богатиря» (ЗМ, 496). Але санскрит знає важливий соціальний термін purogava, первісно — «передній бик», «бик-ватаг у череді», який згодом став означати «найперший воїн», «ватажок», «вождь», «цар» (СРС, 399). Саме це значення, гадаємо, і має іранське воїнське ім’я Пур-гау, тотожне Пур-тура. <432>

І вбив Заратуштру мечем затятий ворог зороастризму тур Братар-вахш, де вахш — також «бик». Вахш у давнину — Аму-Дар’я (грец. Окс), священна ріка хорезмійців. Імені Братар може відповідати санскр. bhartar — «воїн», «цар», хоча є і санскр. bhratar — «брат» (чес. bratr). Тобто ім’я Братар-вахш означає «Воїн-бик», «Воїн-тур». «Авеста» згадує про поділ індоіранців в давні часи на аріїв і турів — «биків», через що їхні країни називалися Аріан і Туран. Ім’я відомої принцеси Турандот означає Туранська дочка, Туранська діва (іран. duht, санскр. duhitar, слов. дщерь — «дочка», «дівчина»). Назвою тури або туранці нині незрідка означують тюркські народи, що тільки вносить зайву плутанину, бо насправді тюрки не мають стосунку до турів-туранців. Тюрків почали іноді називати туранцями лише з V–VI ст., з початком експансії тюркських племен в Середню Азію і далі на захід. Історики схильні гадати, що тури — ті ж арії. В усякому разі, в епосі іранці воюють з туранцями, туранці-тури виводяться як гілка саків-шаків, ворожих іранцям. Серед туранців-турів напевне були скіфо-індоарійські племена, до яких належали хозари, печеніги й половці, які виявляють мовну й етнічну спорідненість з індійськими ґуджарами, джатами й раджпутами.

Ім’я Ахурамазда (пехлев. Ормазд, монгол. Хормузд, памір. Ремузд, грец. Оромаздес, у «Влес-книзі» — Ор), отже, означає Ахура Мудрий, Бог Мудрий. Воно відбилося в українських прізвищах Гламазда (Гла+мазда), Гломозда, Гломоздин, де тільки слово Ахура зазнало відчутних фонетичних змін і прибрало вигляду Гла, а другий елемент не змінився. В Україні засвідчена й назва Гламазди.

Така категорія, як мудрість, відбита в іменах Ахурамазди та самого Заратуштри, властива й києворуській історії. Два князі Ярослави, київський і галицький, означалися Мудрий та Осмомисл, поляни, за літописцем Нестором, мудрі й смислени, ім’я київського князя — Дір тотожне індійському імені Dhir «Мудрий», його в індійській міфології мав Брихаспаті, наставник богів. Перший посол Індії в незалежній Україні — Судгір Девре, а Судгір «Премудрий» й укр. Сидір тотожні. І Софія Київська — Божественна Мудрість.

Як згадувалося, у ведійський період бог Варуна означався і як Асура Мудрий. Тобто вед. Асура Мудрий-Варуна й авест. Ахура Мудрий-Ахурамазда тотожні як походженням і значенням імен, так і функціями. Вед. asura й <433> авест. аhura за індоіранської (арійської) спільності мали однакові, а не протилежні, як згодом, значення. У ведах Варуна — бог-охоронець космічного закону й західної сторони світу, втілення влади, владарювання, покровитель воїнського стану, з ним при коронації ототожнювався цар чи князь. Уособлення його — чорний бик-тур, його або самців темної масті інших тварин йому приносили в пожертву. Його пора — ніч, цар чи князь коронувався на престол тільки після заходу сонця.

Ахурамазда теж пов’язаний із воїнським станом і царською владою, про що недвозначно кількома давніми мовами засвідчують написи перського царя Дарія на відомій Бехістунській скелі. На ній Ахурамазда лівою рукою простягає Дарієві кільце — символ царської влади, а правою — благословляє на трон. У написах Дарій наголошує, що не захопив престолу силоміць, що Ахурамазда особисто вручив йому