Читати книгу - "Зрада. Ціна пробачення, Ая Кучер"

- Тобі не варто перепрошувати, - заспокоюю. - Ти запитала, я відповів. Так і працюють стосунки між людьми. Звинувачення б зачепили, звісно, але запитання не заборонені, Тай. А з приводу Інги - що незрозумілого? Побачила знайомого, вирішила розважитися, отримала несподівані наслідки.

- Ну...

Дівчина крутиться, розвертається напівбоком до мене. Підтискає до себе ноги, влаштовуючись на сидінні зручніше. Скидаю швидкість, укладаю долоню на її коліно. Погладжую, підштовхуючи озвучити свої думки.

- Гаразд, я просто не розумію принади спати з чужим чоловіком, - фиркає роздратовано. - Ми ж десь напевно перетиналися. Не знаю, річниця Волошина? Ще якісь його свята раніше. Та й за розмовами... Вона знала, що в Діми є я!

- І підло пішла з ним у номер?

- Не підло, я... Я розумію, що в зраді винен тільки один - той, хто у стосунках. Просто не уявляю, як можна лізти в чужі відносини.

- Твоє ставлення до зради я вже зрозумів. По обличчю мені прилетіло добре, хоч і незаслужено.

- Ти сам винен! Про свій вільний статус потрібно заявляти відразу. А не плести інтриги навколо.

Сам думаю, що варто було спочатку все переграти. Не в мій день народження. Раніше. Коли Діма вирішив підкотити до "моєї дівчинки з косицями", потрібно було гальмувати його. Самому спробувати щастя.

Адже я її помітив раніше, у перший навчальний день. Порхала загублена, не могла розібратися, де потрібний корпус. Запитала в мене дорогу, заразила своїм ентузіазмом і радістю. Полетіла швидше, ніж ім'я запитав.

Я бачив її ще кілька разів, миготіла серед натовпу, але все не до знайомства було. А коли побачив на вечірці - вирішив, що це чудова можливість. Хто ж знав, що й Діма на неї око поклав. Сам підштовхнув друга, сам сказав діяти.

А може... І добре, що так склалося. Правильно і в потрібний момент.

Тоді в мене далеко не серйозні плани були. Знадобився час, щоб у це кохання зануритися. Розглянути всі грані Таї, її особливості. Не просто симпатичну дівчину в ліжко вкласти, а захотіти постійно говорити з нею і посмішками задовольнятися.

- Якби сказав, - знаю відповідь, але все одно хочу чути. Це приємно. - Відразу визнав, що розлучений. І поцілував уперше - як би ти відреагувала? По-іншому?

- Ну, ляпаса точно не було б. Напевно. Або м'якше... Гаразд, Шварц, - закочує очі, коли я сильніше стискаю її коліно. - Так, поцілунків тобі могло перепасти більше.

- Тільки поцілунків?

- Досить. Мене. Бентежити! - пихкає, намагаючись скинути мою долоню. - За дорогою стеж.

Стежу, але це не заважає дивитися на те, як обличчя Таї вкривається червоними цятками. Ще таке дівчисько, хоча вже з дитиною і досвідом невдалого шлюбу.

Краєм ока перевіряю, чи не занадто передавив. Тая не планує кидатися в горизонтальні стосунки відразу, та я й не наполягаю. Готовий дати їй час.

На щастя, Бог мене правою і лівою нагородив, щоб я міг почекати. Не ідіот, у поспіху втрачати те, чого так довго жадав.

- Я піду з тобою, - заявляю, коли паркуюся біля бізнес-центру. Бачу, що дівчина збирається сперечатися. - Мені з Дімою теж потрібно переговорити.

- Гаразд. Але... Без бійок?

- Один раз було, Боже. Після ми перетиналися без мордобою.

І то, не бійка. Невелике непорозуміння. Діма, справедливо, розлютився на моє зрадництво. Вмазав. Я вдарив за те, як він із Таєю вчиняв. Обидва залишилися злісні, сипали докорами. Переживемо.

На потрібний поверх ми підіймаємось без проблем. Помічаю кількох співробітників, які тягають теки. Вони підказують, що Нємцова можна знайти в конференц-залі.

- Привіт, - вітаюся першим. Діма нас навіть не помічає, занурений у папери. - Ми за Русом.

- А? Так, - він тре очі, фокусує увагу на нас. Потім дивиться на екран. - Він спить. У моєму офісі. Ти мала рацію, Тась, навіть не прокидався.

- Я тоді піду його одягну.

Дівчина тут же збігає, залишаючи нас удвох. Можу піти з нею, але замість цього падаю на вільний стілець. Якоюсь мірою, я перед Дімою винен за те, що з його дружиною почав стосунки.

Але про своє рішення не шкодую.

У друга була можливість будувати сім'ю нормально. За такого розкладу, у мене ніколи не з'явилося б шансу. Занадто Тая була "в ньому". Я намагався напоумити Діму, не вийшло.

Адже я міг давно все влаштувати.

Простежити, зняти відео, відправити Таї. Ось тільки я не збирався підставляти друга. Крім того, дівчина була щаслива, нехай і в блаженному невіданні. А я звик відкрито боротися.

- Що там із Волошиним з'ясувалося?

Я переказую Дімі все, що спливає в пам'яті. З кожним словом він стає дедалі похмурішим. Куйовдить волосся, мабуть, силкується згадати цю Інгу. Але навряд чи пам'ятає, що замутив із Волошиною.

- Ясно, - киває, ніяк не коментуючи. - Я зрозумів, спасибі за інформацію.

- Якщо потрібна якась допомога...

- Ні, ти достатньо мені з дружиною допоміг, - Діма розвертається до мене, усміхається. - Боюся уявити, що ще ти можеш влаштувати.