Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

Концепція суверенітету

Відомо, що найбільший теоретичний внесок Бодена в історію думки полягає в концепції суверенітету, оригінальність і новизна якої автор, проте, чудово усвідомлює. Складовою концепції суверенітету є здебільшого поняття центральної унітарної та неподільної, абсолютної і безстрокової влади, яка передбачає право змінювати й видавати закони. Абсолютність влади — те, що вона не пов’язана з обмеженнями, про які ми вже частково говорили, означає передусім, що монарх єдиний у державі не підкоряється законам, які він сам встановив, тоді як їм підпорядковуються всі інші, включно з тими «магістратами» найвищого рівня, які, «у свою чергу, командують іншими магістратами та приватними особами» (I, с. 184; про прерогативи суверенітету, див. I, розділ X. Про роль магістратів, вищу в державі — після ролі суверенного государя: III, с. 144 — див. III, важливі розділи II і VI; див. також III, с. 176), а також із особами, найбільш наближеними до керівництва, такими як члени Сенату (державні радники; див. III, глава I).

Монарх

і закони

Саме тому, що це концепція абсолютного суверенітету, вона не дає жодного права на опір; але існують численні критичні зауваження з теми, вставлені самим автором, і небажання повністю відкидати це право — наслідок усе ще середньовічної структури та обов’язкового посилання на божественний і природний закони (безперечно, повстання спричиняє справжній терор, але теорія залишається підпорядкованою ідеї, що божественний закон завжди сильніший за закон суверена: див. III, с. 170 і 172; с. 150 і 152 та наступні).

Абсолютність влади легітимної монархії не має нічого спільного ні із незаконним привласненням з боку государя осіб і майна його підданих, котрими він управляє, як глава сім’ї керує своїми рабами (деспотична монархія: див. II, с. 567), ні, тим більше, з узурпацією влади, яку чинить тиран (про тиранічну монархію, див. там само, і II, с. 590 і далі; див. також II, с. 594 і далі, 598, 605 та наступні). Віддання Боденом переваги монархічній формі правління державою над аристократичною та демократичною формами (II, с. 541; також поділяються на деспотичну, легітимну й партизанську: II, с. 628) підтверджується численними доказами, запропонованими на підставі історичних оповідей, важливість яких у контексті досліджень Бодена має бути підтверджена. Кожен розділ «Шести книг» фактично підтверджується низкою свідчень з історії країн різноманітних географічних областей, від найважливіших для політичної історії до найвіддаленіших, від античності до сучасних подій, з величезною статистикою випадків. Більшу частину V книги займає опис природи людей та народів різних широт двох півкуль, задовго до досліджень, проведених Монтеск’є (1689—1755).

Державець

та тиран

Гармонійна справедливість

Демократія

та аристократія

Можливо, навіть для того, щоб протистояти найостаннішим звинуваченням у макіавеллізмі, починаючи з посвяти у другому виданні, Боден повторює, що основна мета роботи полягає в тому, аби надати створенню суверенітету тему справедливості; саме ту тему, яку ігнорує секретар Флорентійської республіки, вихователь тиранів. Однак він повинен розуміти, що, якщо серйозно ставитися до терміна та концепції справедливості, не можна виключати з нього компонент соціальної справедливості з його наслідками теми рівності. Більше, ніж хронологічна близькість, це, мабуть, головна мета, яку ставлять на острові Утопія, причина посилання на Томаса Мора, зробленого у п’ятій книзі. Водночас його бачення прямо суперечить Бодену («рівність товарів дуже шкідлива для держав»: V, с. 94), так само як і те, що ілюстрував Платон у Республіці. Тут міг би стати у пригоді авторитет Арістотеля, але влада аристократії невблаганно вичерпала свій час. Отже, те, що можна витлумачити як останню спадщину Арістотеля, є, найімовірніше, останнім опором, який передував остаточному входженню в добу модерну тих, хто теоретизував нерівне правосуддя.

Первісне поняття «гармонійна справедливість» — проміжний шлях між розподільною і комутативною справедливістю, оскільки ґрунтується на гармонійній пропорції (II, с. 564), комбінація, у свою чергу, двох типів пропорції, арифметичної та геометричної (рівності й схожості), нарешті, стає характерним елементом тієї «королівської» монархії, яка становила суть «Шести книг». Якщо вона буде «пом’якшена» гармонійним правосуддям, уникне небезпеки впасти в аристократію та демократію і водночас отримає часткові вигоди, які обидві здатні зберегти.

Див. також: Зародження політики, с. 26;

Створення нової держави, с. 33;

Філософія Макіавеллі, с. 337

Парацельс

(Філіпп Ауреол Теофраст)

Антоніо Клерікуціо

Праця швейцарського медика Парацельса поширила прагнення до релігійного та соціального оновлення через проєкт реформи медицини завдяки прямому дослідженню природи та на основі хімії. Критично ставлячись до традиційних медичних теорій та практик, Парацельс виокремлював три речовини як головні складові тіла й причини хвороб: сіль, сірка та ртуть.

Життя мандрівника