Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

(1554—1584), з котрим Боден між іншим установив тісні стосунки (з 1571 р. він виконував роль рекетмейстера в його резиденції; натхненний політикою терпимості, у 1593 р. Боден склав діалог «Сіми» (Heptaplomeres), опублікований лише в 1857 р.; у розділі VIII книги IV основної роботи, яка є основоположною для розуміння історичного становища під час громадянської війни, переклад італійською, с. 588, можна прочитати таємний пароль: «Використовувати для звірки»; див. також V книгу, с. 170 про світ).

Труднощі, з якими стикнувся спочатку Боден, і надалі його остаточна політична поразка йдуть паралельно з історією примусового переходу до католицизму, нав’язаного Бурбонам, які до того провадили прогугенотську політику: перехід до католицизму Генріха IV Великого (1553—1610), наступника Генріха III (1551—1589) після його вбивства, був неодмінною умовою від сім’ї, щоб посісти престол Франції.

Поразка,

якої бажав

Генріх ІІІ

Зі свого боку Боден, котрий користувався довірою Карла IX, Франсуа Алансонського й спочатку також нового короля Генріха III, насправді не відповідав очікуванням останнього, який у той час розпочав політику жорсткого захисту католицизму. Більше того, у 1577 р. Боден став делегатом від графства Вермандуа Генеральних штатів Блуа, він продовжив підтримувати процес релігійного заспокоєння, а також захищав права представників третього стану, аж допоки в цьому контексті не отримав протилежної пропозиції, висунутої королем. Його політична кар’єра на той час уже була вирішена, крім окремих місій, які йому все ще довіряв Франсуа Алансонський. Врешті-решт він прийняв призначення, «успадковане» від померлого чоловіка сестри, в суді Лана, але навіть цього буде замало, аби захистити його від політичних нападок, прихованих за різними звинуваченнями — у макіавеллізмі, чаклунстві, нерелігійності, яких стало тільки більше, особливо після смерті Франсуа.

Створення Держави

Якщо подивитися на дати «Шести книг про республіку» (Les six livres de la République) — перше видання в 1576 р., попри невпевненість автора, котрий вважав, що робота все ще потребує доопрацювання та коригування настільки, що й надалі постійно втручався в численні видання, що здійснювалися незабаром, починаючи з 1578 р., і, врешті-решт, у 1586 р. автор сам запропонував латинський варіант — неможливо не звернути увагу на часовий збіг із роками, коли готується сходження на престол династії, яка царюватиме у Франції протягом двох століть, що передували Революції (а також протягом п’ятнадцяти років після Реставрації). Серед європейських країн правління Бурбонів незабаром становитиме форпост монархічного абсолютизму, здатного перетворити націю на «сучасну державу», зосереджену навколо фігури Державця й поступово наділену потужним адміністративним та бюрократичним апаратом.

Фундамент

для нової

політичної

концепції

Щодо праці Бодена, то це не тільки маніфест із програмою цілей, окреслених тим періодом історії, а й реальна теоретична підстава доктрини, яка намагається максимально дистанціюватися від традиційної інституційної організації. Знадобляться століття, аби феодальне суспільство зникло, але протиборчі фракції змушені будуть порівняно скоро зрозуміти, що є влада монарха та вона вища за них. У цьому розумінні релігійні війни можна навіть вважати явищем численних конфліктів між феодалами й навіть боротьбою за завоювання влади.

«Священні

закони

природи»

З іншого боку, Боден — науковець, теоретик права та політики, і тому він пише й, отже, діє відповідно до того, що йому наказує його наука: він розвиває ідею про те, що тільки сила, відокремлена від будь-яких інших інституційних та реальних обмежень, здатна усунути конфлікт, тобто це не будь-яка сила, а радше та, що позначена принципами й точними критеріями («усі принципи землі підпадають під дію законів Бога і природи, а також різних людських законів, спільних для всіх народів»: I, с. 357). Ретельний аналіз тексту показує, що це не просто декларація про наміри або просте petitio principii (передбачення підстави), а навпаки, визначальний момент для формування монархічного абсолютизму, теоретизованого автором. Тому він більше ніж усвідомлює важливість релігійних цінностей, що підтверджується постійним згадуванням «священних законів природи» як непереборних обмежень для дій самого монарха (напр. I, с. 138), але водночас чітко бачить усі загрози, властиві конфесійній суперечці, тим більше, пов’язані з конкуренцією між тимчасовою й духовною владою (людські та божественні речі — це «два порядки реальності, які не слід змішувати»: II, с. 75. Але див. усю останню частину розділу IX книги І, зокрема с. 448 і далі. Проти вчення Папи Геласія; див. також III, с. 139 і особливо IV, с. 581 і наступні).

Основа

Держави

Боден уважав, що аби держава могла називатися державою, її формуванню мають сприяти два основних елементи: суверенна влада, наділена «розсудливістю», «силою управління» (V, с. 68), та здатна утримувати разом усі частини — зібрати як єдиний організм усіх її членів, від сімей до колегій, від органів до приватних осіб, і, по-друге, «дещо інше спільне та національне: спільна спадщина, державна скарбниця, площа території, яку займають міста, дороги [...] звичаї, закони, традиції» (I, с. 177). Якщо «суверенітет є істинним фундаментом, наріжним каменем, на якому ґрунтується вся структура держави» (I, с. 177), то іншим важливим компонентом рівноваги є дещо суспільне («без суспільства [...] не може бути держави»; перші три

розділи книги VI присвячені обговоренню другого елементу). Звідси насамперед — актуальність відмінності між тим, що є публічним, і тим, що є приватним, яким протиставляється значний простір, залишений Боденом для природної свободи як приватної свободи (див. I, с. 185) і, відтак, для власності, однаковою мірою приватної. Більше того, наявність цієї відмінності є одним із головних індикаторів «королівської» монархії перед обличчям її двох вироджених форм, «деспотичної» і «тиранічної» («королівська або законна монархія — це та монархія, в якій піддані підкоряються законам короля, а король — законам природи, залишаючи за підданими природну свободу і право власності»: II, с. 580).

Проілюструвавши структуру держави, починаючи згори, залишається згадати основний елемент «знизу», представлений сім’єю («це справжній корінь держави, що становить його основну частину»; держава не може існувати без сімей: I, с. 265). Згідно зі схемою схоластичного походження і з сильною арістотелівською присутністю —