Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

Проти

традиційної

медицини

Навчання

Життя та праці Парацельса (1493—1541) є частиною бурхливих подій Реформації та Селянської війни в Німеччині. Він народився в Айнзідельні, в самому серці центральної Швейцарії. У віці 11—13 років навчався в бенедиктинському абатстві Святого Павла в Лавантталі, ймовірно, під керівництвом абата Йоганеса Трісемуса (1462—1516), гуманіста та знавця окультних наук. Він навчався в кількох університетах (у тому числі в Феррарі), але здається, так і не отримав ступінь. Парацельс мандрував різними країнами, набуваючи практичних знань з медицини, хімії та фармакології. Виконував обов’язки військового хірурга, а в 1524 р. опинився у Зальцбурзі, де протягом року займався медициною. Він співчувавав німецьким селянам у повстанні проти князів та дотримувався найрадикальніших ідей Реформації, зокрема концепцій анабаптистів. Із Зальцбурга він їде до Страсбурга, звідки за допомогою реформатора Йоганна Еколампадія (1482—1531) переїжджає до Базеля. Там він вдало лікує книговидавця Йоганна Фробена та має своїм пацієнтом Еразма Ротердамського (1467?—1536). Завдяки здобутій славі, отримує дві посади: міського лікаря та викладача в університеті. Парацельс публічно демонструє своє неприйняття традиційної медицини: він викладає німецькою замість латині (мова, яка використовується в університетах), заявляє, що викладає власні вчення, а не вчення Гіппократа та Галена (на яких ґрунтується навчальний план) і спалює один із найпопулярніших підручників, «Канон лікарської науки» (Canone) Авіценни. Опозиція з лікарів та університету змушує його залишити місто, вирушивши в нові мандри. У 1529 р. він оселився в Нюрнберзі, місті, де сходилися купці та ремісники, з процвітаючою поліграфічної промисловістю, а також одному з найбільших культурних і наукових центрів епохи Відродження в Європі. Тут Парацельс публікує праці з медицини, релігії, а також твори пророчого характеру. Він не втрачає нагоди зчепитися з представниками офіційної медицини, звинувачуючи їх у зраді справжньої місії лікаря з метою отримання більших доходів. Серед його основних інтересів у ці роки — лікування сифілісу, який лікували корою залізного дерева, засобом, який вважався чудодійним, і торгівля ним була монополізована впливовою німецькою сім’єю Фуггерів. Парацельс відкинув використання священного дерева (інша назва залізного дерева), єдиним чудом якого він називав лише збільшення прибутків Фуггерів. Змушений залишити Нюрнберг, він починає знову мандрувати, лікує швейцарських селян, вивчає захворювання шахтарів, а також мінеральні води. У 1538 р. Парацельс повертається до Каринтії, аби потім знову переїхати до Зальцбурга, де він помирає в 1541 р. Відразу ж після його смерті його персона та його теорії (викладені за допомогою термінології, не пов’язаної з традиційною медициною, а часто навіть незрозумілою) стають об’єктом суперечок: хтось звинувачує його в незаконній практиці магії, для інших він — неосвічений іконоборець, решта вбачають у ньому вчителя й наставника з нової медицини.

Медицина

Дослідження

та наука

Медичним знанням із книжок, що базуються на читанні та коментарях класиків грецької і латинської медицини, Парацельс протиставляє нову концепцію, що ґрунтується на спостереженні за природою та людським тілом, на практичних навичках, які передаються в усній формі, на хімії. Справжній лікар — це той, хто, відмовившись від доктрин античності, подорожує світом, тому що — згідно з Парацельсом — кожна країна та кожен народ мають свої специфічні хвороби й особливі ліки. Запеклий критик привілеїв лікарів, він виступає за медичну практику, базовану на принципах Євангелія: доктор — говорить Парацельс, — це місія, яка повинна виконуватися у служінні слабким та нужденним.

Духи

В основу медичної думки Парацельса покладена ідея, що людина є мікрокосмосом, або що існує відповідність між феноменами світу природи та тими, що відбуваються в тілі людини. Аналогія між космосом і людським тілом має подвійне значення: як фізіологія й патологічні стани людини подібні природним феноменам, так і весь всесвіт можна описати як живу істоту, що має травлення, секреції, росте та частини якої мають чутливість, привабливі та відразливі властивості. Всесвіт Парацельса — це живе ціле, де частини співвідносяться між собою. Парацельс протиставляє рідини та властивості медицини Галена новій концепції людського тіла, приписуючи основні життєві функції безтілесним елементам (духам). Духи присутні у всіх природних тілах та поглинаються людським тілом у процесі, подібному дистиляції. Травлення та дихання інтерпретуються як дистиляція, ферментація та сублімація. Хімія, що традиційно вважалася надто практичною дисципліною і, отже, мала нижчий ранг, стала основою медицини для Парацельса та його послідовників. Процеси, які відбуваються в лабораторії хіміка або алхіміка (для Парацельса ці терміни були еквівалентними), аналогічні тим, шо відбуваються в природі та в організмі людини. Таким чином, приготування ліків має проводитися з долученням хімічних процедур, із використанням мінералів і металів, речовин, далеких від фармакології Галена. Парацельс запроваджує нове розуміння хвороби: він спростовує її традиційну концепцію як дисбаланс у взаємовідносинах між рідинами й стверджує, що кожна хвороба спричинена певним патогеном, насінням, яке ззовні проникає в організм і змінює життєві сили, названі ним «архео» (archei). Відтак, захворювання має конкретне місце розташування і конкретне походження. Якщо захворювання викликане ослабленням або зміною життєвої сили в певній частині тіла, то терапія спрямовуватиметься на відновлення його функціонування.

Хімія

Матриці

складних

речовин

Для Парацельса всі природні тіла складаються з трьох хімічних елементів — спагіричних елементів — солі, сірки та ртуті, речовин, отриманих у результаті хімічного аналізу всіх тіл. Три елементи мають дещо неоднозначний статус у Парацельса: насправді вони позначають не звичайну сіль, сірку та ртуть, а їхню суть, або чисті речовини, від яких залежать усі чутливі властивості тіл. Чотири арістотелівські елементи (земля, вода, повітря, вогонь) не зникають повністю в хімії Парацельса, але їм відводиться другорядна роль: «матриць», у яких визначені принципи формування складних речовин. Хімія для Парацельса тісно пов’язана з її медико-фармакологічним застосуванням, тоді як інтересу до перетворення металів, який був однією з центральних тем середньовічної алхімії, він не виявляє.

Вчення

про сигнатури

Парацельс приймає та розробляє велику кількість магічних концепцій, переважно неоплатонічного та герметичного походження. Він говорить, що уява — це чеснота, яка дає вам можливість створювати незвичайні ефекти не тільки у вашому тілі, а й в інших людях та природних тілах.