Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

Однією з центральних тем філософії Парацельса, яку потім розвивали його послідовники, було вчення про сигнатури, відповідно до якого творець наділив усе живе специфічною видимою формою, що не є випадковою та вказує на його призначення. Згідно з цим ученням, яке стає невід’ємною частиною фармакології Ренесансу, вид рослини передбачає її використання в терапії, про що свідчить подібність між рослиною та частинами тіла, які вона має здатність лікувати.

Парацельс мав численні власні вірування щодо народної культури, наприклад, він вірив у існування фантастичних істот, що живуть у воді (німфи), вогні (саламандри), землі (гноми). Завдання саме гномів, котрі жили в тунелях, виритих у скелях, полягало в охороні дорогоцінних металів у надрах землі, задля того, щоб людська жадібність не призвела до їх швидкого виснаження. Парацельс не підтримував судову астрологію, але не заперечував наявності зоряних впливів або можливості ворожіння та наголошував на ризику того, що воно може бути зумовлене втручанням злих духів.

Парацельс вірив у існування відьом, жінок із надзвичайними здібностями, такими як здатність викликати грози та спричиняти хвороби. Однак він уважав, що до відьом потрібно ставитися з милосердям, як до хворих жінок, котрих слід лікувати, а не спалювати на вогнищі.

Теологія і політика

У праці Парацельса питання медичного характеру тісно пов’язані з релігійними ідеями. Прихильник радикальної релігійної та соціальної реформи, він звинувачував реформаторів у корупції та нетерпимості.

Досвід

проти

влади

Засудження зловживань духовенства та представників зовнішніх культів, підтвердження справжньої чистоти первинного християнства, ототожнення істинної Церкви з духовним співтовариством віруючих об’єднують Парацельса з представниками так званої радикальної Реформації, такими як Андреас Боденштайн фон Карлштадт (1486—1541), Конрад Гребель (1498 — бл. 1526) та анабаптисти Швейцарії і Південної Німеччини.

Парацельс протиставляє особистий досвід, безпосереднє дослідження природи й власної свідомості принципу влади, традицій та абстрактних роздумів богословів і філософів.

Значення, що надається безтілесним духовним елементам у природі, тісно пов’язане з утвердженням внутрішньої духовної релігійності на противагу зовнішньому матеріальному характеру церковних обрядів та церемоній. Справжня релігія — це релігія духу; з пришестям Христа порятунок не в послуху законові (навіть заповіді — мертва буква), але в духовності людини.

Астрологія

Парацельс уважав, що передбачення як найвища форма магії ґрунтувалося на спостереженні за зірками, на магічних образах та Святому Письмі. План історії записаний на небесах для блага людини, і якщо ви хочете дізнатися перспективи християнської Європи, пригніченої війнами й розколами, ви повинні вдатися до пророцтва. В апокаліптичній атмосфері Реформації для Парацельса та його послідовників астрологія стає засобом інтерпретації і впливу на політичні й релігійні події.

У політичній і соціальній сфері Парацельс захищає євангельські ідеали бідності, братства й милосердя, що призводить його до рішучого осуду лихварства, а також рентних платежів і, в загальнішому розумінні, накопичення грошей. Парацельс фактично також повстає проти великих землевласників, стверджуючи, що землі повинні бути не приватною власністю, а належати імператору.

Див. також: Магія та герметичні науки, с. 389;

Людське тіло та його хвороби:

анатомія, теоретична і практична медицина, с. 456;

Алхімія і хімія, с. 474

Антоніо Клерікуціо

Маг, учений, винахідник і письменник: діяльність делла Порта охоплює безліч областей: від ерудиції до експериментального дослідження природи. Він займається своєю освітою поза межами університетів та є натхненником і творцем Академії таємниць та Академії нероб у Неаполі, а також членом Академії деї Лінчеї

Федеріко Цезі.

Життя мага доби Відродження

Академія

таємниць

у Неаполі

Джамбаттіста делла Порта (1535—1615), котрий народився у Віко-Екуенсе у дворянській сім’ї, здобув освіту вдома, де значний вплив на нього справив старший брат Джован-Вінченцо, любитель старовини. Неаполітанське середовище, в якому проходить навчання молодого делла Порта, є одним із найбагатших культурними благами півострова: антикваріат, медицина, філософія, астрологія та математика процвітають у місті, де втілюється проєкт моральної та інтелектуальної реформи. У Неаполі, або, можливо, поблизу, є так звана Академія таємниць, яка займається експериментальними дослідженнями у галузях алхімії та медицини, яку фінансує Ферранте Сансеверіно (1507—1568), правитель Салерно. Серед викладачів делла Порта є калабрієць Доменіко Піцціменті, вчений, що опікується стародавністю та алхімією. Джамбаттіста виявляє ранню та надзвичайну схильність до досліджень у сфері натуралізму, опублікувавши в дуже молодому віці твір з алхімії «Природна магія» (Magia naturalis) (1558 р.) у чотирьох книгах, присвячених Філіппу II (1527—1598). Починаючи з 1558 р., близько двадцяти років він подорожував Європою, збагачуючи свої знання та спілкуючись з ученими з різних країн. Він публікує трактат з мнемотехніки, дисципліни, до якої підвищений інтерес виявляли в середньовіччі та особливо в добу Відродження. Добре відомий завдяки великим знанням та технічним навичкам, з 1579 р. він служив кардиналові Луїджі д’Есте (1538—1586 рр.), спочатку в Римі, а потім у Венеції, далі він познайомився з Паоло Сарпі (1552—1623) та працював над виготовленням параболічного дзеркала.