Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Світанок 📚 - Українською

Читати книгу - "Світанок"

1 534
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Світанок" автора Стефані Маєр. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 154 155 156 ... 170
Перейти на сторінку:
class="p1">Щит вилетів із мене, як кулька чистої енергії, як ядерний гриб сталевого кольору. Він пульсував, мов живий, — я відчувала пульсацію з верхівки до країв.

Це й близько не нагадувало тепер еластичної тканини; в мить, коли гору взяла неприборкана, дика міць, я збагнула, що раніше сама стримувала себе: я чіплялася за власний щит у самозахисті, підсвідомо не бажаючи його відпускати. А тепер я випустила його на волю, і мій щит без жодних зусиль рвонув від мене на добрячих п’ятдесят ярдів, і на це знадобилося мінімальне зусилля. Я відчула, який він гнучкий — як іще один м’яз, покірливий моїй волі. Я штовхнула його, сформувавши з нього довгастий овал. І все попід прикриттям гнучкого сталевого щита раптом перетворилося на частину мене — життєві сили всього, що я затуляла щитом, я відчувала як крапочки яскравого жару, як сліпучі іскри світла, котре мене оточувало. Я метнула щит далі — на всю довжину галявини, і видихнула з полегшенням, відчувши Едвардове блискуче світло попід моїм захистом. Я притримала щит, так скорочуючи свій новий м’яз, аби він щільненько облягав Едварда — тоненькою, проте непробивною плівкою, яка відділяла його тіло від ворогів.

Минула заледве секунда. Едвард і далі прямував до Аро. Все цілковито змінилося, але ніхто не помітив вибуху, окрім мене. Зляканий смішок зірвався з моїх вуст. Я відчувала, як усі на мене поглянули, й зауважила, як Джейкобові великі чорні очі витріщилися на мене, мов на божевільну.

Едвард зупинився за кілька кроків від Аро, і я з деяким сумом усвідомила, що хоча б я, безперечно, і могла, я в жодному разі не повинна запобігти цьому обміну думками. Саме в цьому полягала наша мета: змусити Аро вислухати наш бік історії. Мені було заледве не фізично боляче це зробити, але я неохоче підтягнула до себе щит і лишила Едварда знову незахищеним. Бажання реготати випарувалося. Я вся зосередилася на Едварді, готова затулити його тої-таки миті, коли щось піде не так.

Едвардове підборіддя зверхньо задерлося, і він простягнув Аро руку з таким виглядом, немов робить йому велику честь. Аро, здалося, тільки зрадів такому ставленню, але його радість розділили не всі. Рената, тінь Аро, нервово затріпотіла. Гай нахмурився так, що ввижалося, його пергаментна, напівпрозора шкіра назавжди вкриється зморшками. Маленька Джейн показала зубки, а поряд із нею зосереджено прискалив очі Алек. Гадаю, він був готовий, як і я, діяти щомиті.

Аро подолав відстань без затримки — і справді, чого йому було боятися? Величезні тіні світло-сірих плащів — дужі бійці, як Фелікс, — стояли за кілька кроків од нього. Джейн своїм палючим даром могла жбурнути Едварда на землю, де він би звивався від болю. Алек міг осліпити й оглушити його, перш ніж він зробить крок до Аро. Ніхто не відав, що я маю силу зупинити їх, — навіть сам Едвард.

З безтурботною усмішкою Аро взяв Едварда за руку. Його повіки миттю склепилися, а далі плечі його зігнулися під тягарем інформації.

Кожна прихована думка, кожен маневр, кожен план — все, що Едвард чув у головах оточення за останній місяць, — усе зараз перетекло в голову Аро. А потім і давніші спогади: кожне видіння Аліси, кожна тиха хвилинка, проведена в родинному колі, кожна картинка в Ренесминій голові, кожен поцілунок, кожен доторк, яким ми з Едвардом обмінялися… Все це тепер належало також і Аро.

Я зашипіла від розпачу, і щит хитнувся від мого роздратування, огортаючи наші шереги.

— Заспокойся, Белло, — шепнула до мене Зафрина.

Я зціпила зуби.

Аро й далі проникав у Едвардові спогади. Едвардова голова теж похилилася, жили на шиї напнулися — він перечитував усе, що тільки-но прочитав у його голові Аро, а на додачу — реакцію самого Аро.

Ця двостороння, проте нерівна розмова тривала досить довго, тож навіть гвардія вже почувалася неспокійно. Тихеньке бубоніння прокотилося їхніми лавами, поки Гай не рикнув на них, вимагаючи тиші. Джейн хилилася вперед, наче не могла стриматися, а обличчя Ренати застигло від напруження. Якусь хвильку я досліджувала цей могутній щит, який здався мені лякливим і слабким; хоча вона приносила користь Аро, я була певна, що воїн із неї ніякий. Її задачею було захищати, а не воювати. У ній не було жаги крові. Хай яким новачком я була, та знала напевно, що якби йшлося про двобій із нею, я би стерла її з лиця землі.

Аро випростався, і я миттю змістила фокус; очі його широко розплющилися, в них плескався острах і сторожкість. Він не відпустив Едвардової руки.

Едвардові м’язи ледь помітно розслабилися.

— Бачите? — запитав Едвард, і його оксамитовий голос був спокійним.

— Так, бачу, справді, — погодився Аро, і — дивина — він був майже в захваті. — Маю сумніви, що є іще двійко серед смертних а чи безсмертних, хто здатен був би так чітко та ясно все побачити.

На обличчях вишколеної гвардії читалася така ж недовіра, яку почувала і я.

— Ти дав мені привід для міркувань, мій юний друже, — провадив Аро. — Це більше, ніж я очікував.

Він і досі не відпускав Едвардової руки, і Едвардова напружена поза свідчила про те, що він дослухається.

Едвард нічого не відповів.

— Можна мені з нею познайомитися? — запитав Аро майже благально, виявляючи несподіваний щирий інтерес. — Я й гадки не мав про існування такого, про при століття свого життя! Яка сторінка вписана в нашу історію!

— Що там таке, Аро? — гаркнув Гай, перш ніж Едвард устиг відповісти. Саме це запитання змусило мене взяти Ренесму на руки та притулити до грудей, захищаючи.

— Ти собі навіть уявити не можеш, мій практичний друже. Слід тобі хвильку поміркувати, що ту справедливість, заради якої ми сюди прибули, в цьому випадку неможливо застосувати.

Гай здивовано зашипів на його слова.

— Тихше, брате, — заспокійливо застеріг його Аро.

Це мало б видатися доброю новиною — саме на такі слова я сподівалася, саме в цю відстрочку смертного вироку ми майже не вірили. Аро вислухав правду. Аро визнав, що ми не переступили закону.

Але очі мої були прикуті до Едварда, і я зауважила, як напружилися м’язи у нього на спині. Я пригадала пораду Аро «поміркувати», яку він дав Гаю, і збагнула, що тут криється подвійне дно.

— То ти познайомиш мене зі своєю дочкою? — вдруге запитав Аро в Едварда.

Гай був не єдиним, хто зашипів у відповідь на такий поворот.

Едвард неохоче кивнув. Але ж Ренесма прихилила так багато сердець! Аро завжди видавався ватажком древніх вурдалаків.

1 ... 154 155 156 ... 170
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Світанок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Світанок"