Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

— Але ж Лісбет Саландер не дитина, а доросла жінка, — заперечив Екстрьом.

— Так, і залишається лише з’ясувати, на якому саме рівні розумового розвитку вона перебуває. Одначе по суті ви маєте рацію. Вона доросла і, мабуть, вірить у той опис, який подала.

— Ви гадаєте, що це брехня?

— Ні, якщо вона вірить у те, що говорить, це не брехня. Перед нами докази того, що Лісбет Саландер неспроможна відрізнити фантазію від реальності.

— Значить, адвокат Б’юрман не чинив над нею жодного насильства?

— Так. Правдоподібність такого твердження дорівнює нулю. Їй потрібна кваліфікована медична допомога.

— Ви самі фігуруєте в розповіді Лісбет Саландер.

— Так, це дещо пікантно. Але тут ми знову-таки спостерігаємо, що вона дає волю своїй фантазії. Якщо вірити цій нещасній дівчині, то я мало не педофіл. — Він посміхнувся і повів далі: — Але це лише віддзеркалення того, про що я весь час говорю. З біографії Саландер ми довідуємося, що в клініці Святого Стефана її катували, більшу частину часу тримаючи прив’язаною до ліжка ременями, і що я приходив до неї в палату ночами. Це класичний приклад вияву її нездатності тлумачити дійсність або, точніше, того, як вона тлумачить дійсність.

— Дякую. Я передаю слово захисту, якщо у фру Джанніні є які-небудь питання.

Оскільки в перші два дні судового процесу Анніка Джанніні майже не ставила питань і не висловлювала заперечень, усі чекали, що вона знов обмежиться кількома обов’язковими питаннями і потім припинить допит. «Захист поводиться до незручності слабо», — подумав Екстрьом.

— Так. Є, — сказала Анніка Джанніні. — У мене справді є кілька запитань, і боюся, що справа може дещо затягнутися. Зараз уже пів на дванадцяту. Я пропоную зробити перерву на ланч, щоб я потім змогла допитувати свідка, не перериваючись.

Суддя Іверсен вирішив піти назустріч її побажанню.

Рівно о 12.00 перед рестораном «Майстер Андерс» на Хантверкарґатан Курт Свенссон опустив свою могутню руку на плече комісара Георга Нюстрьома. Курта супроводжували двоє поліцейських у формі. Нюстрьом з подивом підвів погляд на незнайомця, що тицьнув йому під ніс посвідчення.

— Добридень. Ви арештовані за підозрою в причетності до вбивств і спроб убивства. Пункти обвинувачення будуть вам зачитані генеральним прокурором під час оголошення постанови про взяття під варту сьогодні о другій половині дня. Пропоную вам пройти з нами добровільно, — сказав Курт Свенссон.

Георг Нюстрьом, здавалося, не розумів мови, якою до нього звернулися, але вирішив, що Курт Свенссон вочевидь належить до тих людей, за ким краще йти без зайвих протестів.

Інспектор кримінальної поліції Ян Бубланськи прибув у супроводі Соні Мудіґ і семи поліцейських у формі. Рівно о 12.00 співробітник відділу охорони конституції Стефан Влад впустив їх до закритого відсіку володінь Служби державної безпеки на Кунгсхольмені. Вони пройшли по коридору і зупинилися біля вказаного Стефаном кабінету. Секретар начальника канцелярії був цілковито розгублений, коли Бубланськи показав йому своє поліцейське посвідчення.

«Будь ласка, залишайтеся на місці. Проводиться поліцейська операція».

Бубланськи рішуче попрямував до внутрішніх дверей і увійшов, змусивши начальника канцелярії Альберта Шенке перервати телефонну розмову на середині.

— Що відбувається? — поцікавився Шенке.

— Я інспектор кримінальної поліції Ян Бубланськи. Ви арештовані за злочини проти шведської конституції. У другій половині дня вас познайомлять з довгим переліком окремих пунктів обвинувачення.

— Це нечувано, — сказав Шенке.

— Так, безумовно, — погодився Бубланськи.

Він звелів опечатати кабінет Шенке і поставив перед дверима двох поліцейських, наказавши їм нікого не впускати. Якби хтось спробував прорватися до кабінету силоміць, їм дозволялося застосовувати кийки і навіть табельну зброю.

Процесія рушила далі по коридору, поки Стефан указав на ще одні двері, і вся процедура знову повторилася з фінансовим директором Густавом Аттербумом.

Єркер Хольмберґ, супроводжуваний патрулем поліції Сьодермальма, рівно о 12.00 загупав у двері тимчасового офісу на третьому поверсі будівлі, розташованої через дорогу від редакції «Міленіуму» на Гьотґатан.

Оскільки ніхто не відчиняв, Єркер Хольмберґ наказав поліцейським ламати двері, але не встигли вони взятися до лома, як двері прочинилися.

— Поліція, — сказав Єркер Хольмберґ. — Виходьте з піднятими руками.

— Я поліцейський, — заперечив інспектор поліції Йоран Мортенссон.

— Знаю. І у вас є ліцензії на чортзна-яку кількість стрілецької зброї.

— Так, але я поліцейський під час виконання службових обов’язків.

— Плювати я на це хотів, — одказав Єркер Хольмберґ.

Йому допомогли прихилити Мортенссона до стіни і відібрати в нього табельну зброю.

— Ви арештовані за незаконне прослуховування телефонів, грубі порушення посадової інструкції, неодноразові вторгнення до квартири журналіста Мікаеля Блумквіста на Бельмансґатан і, ймовірно, за ще низкою пунктів обвинувачення. Надіньте йому наручники.

Єркер Хольмберґ швидко перевірив офіс і виявив там устаткування, якого вистачило б для студії звукозапису. Одного поліцейського він залишив охороняти офіс, звелівши непорушно сидіти на стільці, не залишаючи ніде відбитків пальців.

Коли Мортенссона виводили з парадного, Хенрі Кортес підняв цифрову камеру «Нікон» і зробив серію з двадцяти двох фотографій. Правда, професійним фотографом він не був, і якість знімків залишала бажати кращого. Проте плівку було наступного дня продано одній з вечірніх газет просто за фантастичну суму.

Єдиний за час облави цього дня не передбачений планом інцидент стався у Моніки Фігуероли. Маючи при собі групу підтримки у складі поліцейського пікету Норрмальма і трьох колег з ДПУ/Без, вона рівно о 12.00 увійшла до парадного на Артилеріґатан і піднялася сходами до квартири на останньому поверсі, що належала фірмі «Беллона».

Операція планувалася в дуже стислі терміни. Щойно сили підтягнулися до дверей у квартиру, Моніка дала сигнал. Двоє кремезних поліцейських підняли сорокакілограмове сталеве стінобитне знаряддя і двома точними ударами вибили двері. Після цього сили пікету, забезпечені бронежилетами і додатковою зброєю, зайняли квартиру приблизно за десять секунд.

Згідно з даними спостереження, що проводилося з самого світанку, за ранок до квартири зайшло п’ять чоловік, які вважалися співробітниками «Секції». Всіх п’ятьох захопили протягом кількох секунд і закували в наручники.

Одягнена в бронежилет Моніка Фігуерола пройшла по квартирі, яка з 60-х років правила «Секції» за ставку командування, відчиняючи по черзі двері, і після побіжного огляду прийшла до висновку, що для сортування безлічі паперів, що заповнювали кімнати, їй знадобиться допомога археолога.

Буквально за кілька секунд Моніка відчинила двері до невеликого приміщення у глибині квартири