Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Червоне і чорне 📚 - Українською

Читати книгу - "Червоне і чорне"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Червоне і чорне" автора Стендаль. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 158 159
Перейти на сторінку:
Ця легенда послужила сюжетом для багатьох літературних творів.

Годар, Жан-Батіст (1775–1823) — видатний французький природознавець, автор численних праць про метеликів.

Карл Сміливий (1433–1477) — герцог Бургундії, що обстоював феодальну вольницю проти централізаторської політики Людовіка XI.

Сійєс, Емманюель-Жозеф (1784–1836) — абат і політичний діяч, член Конвенту; пізніше грав видатну роль за Директорії й сприяв переворотові 18 Брюмера.

Сен-Реаль, Сезар де (1630–1692) — французький історик і літератор.

Полідорі, Луї-Есташ — лікар і вчений початку XIX ст., автор наукових праць.

Малагріда — очевидно, Габрієль Малагріда (1689–1761), італійський єзуїт, автор кількох творів релігійного характеру і трьох п’єс, написаних для постановки в єзуїтських коледжах.

Лігуорі, Альфонс-Марі де (1696–1787) — італійський проповідник, єпископ, засновник католицького ордену лігуристів, автор багатьох творів релігійного змісту, що відзначаються догматизмом і нетерпимістю.

Байка про мессіра Жана Шуара — байка Лафонтена «Священик і мрець» про кюре Жана Шуара, який підраховує свої прибутки від похорон, але вмирає сам.

Гро — вчитель математики у місті Гренобль, якобінець, що мав значний вплив на свого учня, майбутнього письменника Стендаля, який не раз згадує його в своїх творах.

Братство св. Йосифа — єзуїтська організація при конгрегації, що мала на меті об’єднання дрібних ремісників, робітників, безробітних, щоб перешкодити проникненню вільнолюбних ідей у їх середовище.

Касті, Джанбатіста (1724–1803) — італійський абат, поет, що жив з 1798 р. в Парижі й виявив себе як прихильник революції.

Облога 1674 р. — Облога Безансона під час війни Людовіка XIV з «європейською коаліцією», до якої входили Австрія, Іспанія і Нідерланди.

Бізонтій (Bisontium) — латинська назва Безансона.

Боссюе, Жак-Бенінь (1627–1704) — єпископ і католицький письменник, проповіді якого вважаються класичним зразком французької літератури XVII ст.

Арно, Антуан (1612–1694) — богослов-янсеніст. Янсенізм — релігійне вчення, виникло у Франції в XVII ст. Янсеністи ревізували основи ортодоксального католицизму.

Юнг, Едвард (1683–1765) — англійський поет, автор поем, що є зразком так званої «цвинтарної» поезії.

Грегуар, Анрі (1750–1831) — абат, член конвенту, діяч Французької революції 1789 р.

Сікст П'ятий — римський папа (1585–1590). — За переказом, був за молодих років пастухом; досягши сану кардинала, протягом п’ятнадцяти років прикидався вмираючим і калікою, щоб здаватись смиренним.

Деліль, Жак (1738–1813) — французький поет.

Гверчіно, Джованні Франческо Барбіері (1591–1666) — італійський художник.

Баррем (1640–1703) — французький математик, автор популярного підручника елементарної математики.

«Попередник» — журнал республіканського напрямку, виходив у Ліоні з 1830 по 1834 р.

Алакок, Маргарет-Марія (1647–1690) — черниця, що проповідувала культ «Серця Ісусова», проти якого заперечувала значна частина духівництва.

Мальмезон — маєток дружини Наполеона Марії-Жозефіни в околицях Парижа. Наполеон часто відвідував цей маєток, коли був консулом.

Морері, Луї (1643–1680) — французький історик, автор історико-біографічного словника.

Соуті, Роберт (1774–1843) — англійський поет реакційно-романтичного напряму.

Реїна, Франческо (1772–1826) — італійський літератор і політичний діяч, що співчував ідеям Французької революції.

Абат де Прад (1759–1837) — політичний діяч при Наполеоні і в роки Реставрації.

Поццо ді Борзо, Карло-Андреа (1764–1842) — італійський дипломат, ворог Наполеона.

Найбільший поет сучасності — мова йде про Беранже, який зазнавав судових переслідувань.

Лорд Голланд, Генрі-Річард Вессел-Фокс (1773–1840) — англійський політичний діяч, ліберал, співчував Наполеону, намагався пом’якшити його долю на острові Святої Єлени.

Герцог де Кастрі (1756–1842) — діяч роялістської еміграції.

«Фоблаз» — роман французького письменника Луве де Кувре («Пригоди кавалера де Фоблаза»).

«Граф Орі» — опера Россіні.

Ріеароль, Антуан де (1753–1801) — реакційний французький політичний діяч і письменник, що емігрував під час революції 1789 р. в Гамбург.

Маркіз де Монкад (1586–1635) — політичний діяч і военачальник, автор книг з воєнної історії.

Лоу (сер Гудзон) (1769–1844) — англійський генерал, тюремник Наполеона на острові Святої Єлени.

Бетхерст, лорд Генрі (1762–1834) — англійський реакційний політичний діяч, міністр, ворог Наполеона.

Локк, Джон (1632–1704) — англійський буржуазний філософ-ма- теріаліст.

Пелліко, Сільвіо (1789–1854) — італійський письменник, автор кількох трагедій, в тому числі «Франчески да Ріміні». Був близький до карбонаріїв.

Феретрій — Feretrius (лат.) — «вражаючий» — епітет Юпітера. Стендаль натякає на випадок, коли французький академік, прийнявши цей епітет за ім’я одного з римських володарів, написав його «історію».

Конті — молодша парость родини Бурбонів-Конде.

Сісері, П'єр-Люк Шарль (1782–1868) — французький художник-декоратор.

Золоте руно — найвищий орден в Іспанії того часу.

Кур’є де Мере, Поль-Луї (1772–1825) — республіканець і демократ, колишній бонапартівський офіцер. Уславився блискучими памфлетами проти режиму Реставрації, за які був ув’язнений.

Делявінь, Казимир (1793–1843) — ліберальний драматург і поет; «Маріно Фальєро» — його п’єса, героєм якої в Дізраело Бертуччо.

Пішегрю, Шарль (1761–1804) — французький генерал часів революції 1789 року, брав участь у змові проти Наполеона. Походив з бідної родини.

Карно, Лазар (1753–1823) — учений-математик і політичний діяч часів Французької революції, член Конвенту.

Веллі, Поль-Франсуа (1709–1759) — французький історик.

Листи португальської черниці — Стендаль має на думці «Португальські листи Маріанни Алькафасади» — листування молодої черниці з її коханим Шамійї. Ці листи захоплювали Стендаля щирістю й силою почуття.

Тальма, Франсуа-Жозеф (1763–1826) — уславлений французький актор-трагік.

Обіньє, Теодор Агріппа де (1552–1630) — поет і історик, автор «Всесвітньої історії», активний учасник релігійних воєн часів Генріха IV, кальвініст.

Брантом (П’єр де Бурдей) (1540–1614) — автор історико-біографічних книг, що малюють звичаї і типи французького двору XVI ст.

«Мемуари» Етуаля — «Мемуари П’єра де л’Етуаля» (1546–1611), або «Записки часів Генріха III і Генріха IV» — спогади паризького буржуа, що занотовував усі події, про які йому доводилось чути, не піклуючись про достовірність фактів.

Абат Морі (1746–1817) — кардинал і французький політичний діяч, що емігрував 1792 р. І повернувся у Францію 1800 р.

Бассомп’єр, Франсуа де (1579–1646) — маршал Франції, дипломат, автор цікавих мемуарів.

Леонтіна Фай — відома французька актриса.

Дістати табурет — мати право сидіти в присутності короля на офіційних прийомах.

Гранвел, або Гранвелла, Антуан (1517–1586) — кардинал і перший міністр Іспанії, походив з міста Безансона.

Пуассі — тюрма для карних злочинців у містечку Пуассі біля Парижа.

Фонтан, Луї-Марі (1801–1839) — французький журналіст і драматург, ув’язнений 1829 р. за спрямований проти короля памфлет «Скажений баран».

Магалон, Жан-Дені (1794–1840) — редактор ліберального журналу «Альбом», ув’язнений 1823 р. за гострі виступи проти уряду і єзуїтів.

Полковник Карон (1774–1822) — був обвинувачений 1820 р. в участі в так званій військовій змові, але виправданий палатою перів. 1822 р. намагався організувати втечу ув’язнених по цій справі, але, спровокований поліцією, був арештований і розстріляний.

Жарнак — місто, біля якого в 1569 р. Генріх III, тоді ще герцог Анжуйський, здобув перемогу над армією гугенотів, якою командував Конде.

Монконтур — село, біля якого Генріх III у тому ж році розбив військо адмірала де Коліньї.

Байлен — місто в Іспанії, де 1808 р. генерал Дюпон підписав акт про капітуляцію французьких військ.

Абеляр, П'єр (1079–1142) —

1 ... 158 159
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Червоне і чорне», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Червоне і чорне"