Читати книгу - "Мир хатам, війна палацам"

сотні, щоб вкоськати кількох гарячунів?! Йому, анахтемі, треба, щоб робітнича самооборона звідси пішла, а тоді зразу знайдеться хоч і тисяча юнкерів? — накриє засідання Рад у повному складі і маєте: депутати ж, звичайно, вчинять опір! Під цим приводом — за бешкет у місті в час стану облоги він, гад, знехтує військовими документами депутати? і запроторить їх у дезертирську колону та й потарабанить на війну до переможного кінця! От з Радами і буде покінчено, заки там розберуться…

Боженко тіпав борідку, дивився на офіцера і мовчав.

— То як же, громадянин Боженко? Дружинникам треба виступити негайно…

— А от як, громадянин офіцер… — Боженко помовчав ще хвилинку, щоб запхати назад, собі у горлянку, всі ті слова, які вже були на язику, — про «бога» і «мать» цього ферта та її непристойну поведінку, — і нарешті спромігся на відповідь. — Негайно… котіться собі своїм ходом, доки… Словом, дуже приємно було познайомитись. Адью!

Штабс–капітан Боголєпов–Южин дивився на Боженка тільки одну секунду.

Дивився цю секунду на нього й Боженко.

Але за цю секунду між ними було сказано все.

Так говорять тільки один раз, але — назавжди.

Боголєпов–Южин повернувся, не віддавши на цей раз честі, сів у машину і гучно хряпнув дверцятами автомобіля. Автомобіль ту ж мить рушив, закуривши бензином.

— Шибзік! — тільки й сказав йому вслід Боженко, плюнув і побіг мерщій назад, у зал: дебати ж ще не закінчились.

5

В залі тим часом перейшли вже до виборів делегатів на з'їзд. Меншовики знову зблокувались з есерами і виставили список, у якому не було жодного більшовика.

На трибуні стояла Євгенія Бош.

— Товариші! — казала Бош. — Якщо ми не пошлемо в складі делегації більшовика, то невірно представимо на з'їзді взаємовідношення партійних сил у Києві. Ми вимагаємо пропорційності. Чверть членів Ради — більшовики. Отже, з чотирьох кандидатів один повинен бути більшовик. Ми інакше не голосуватимемо. Балотування не зможе відбутись!

Головуючий, есер Григор'єв, глузливо посміхнувся:

— Більшовики вільні голосувати чи не голосувати — балотування однаково буде дійсним: для обрання доволі двох третин голосів.

Він оголосив балотування.

Тоді Іванов з свого місця заспівав «Інтернаціонал».

Всі більшовики підхопили:

…Кипит наш разум возмущенный И в смертный бой вести готов…

Іванов стояв, співав і роздивлявся на людей.

Цей склад Рад був обраний ще в перші дні після Лютневої революції, і сьогодні він вже аж ніяк не відповідав свідомості київських трудящих, зрослій за ці чотири місяці. Тоді, в перші дні революції, демагогічні фрази есерів та еквілібристична казуїстика меншовиків забивали памороки недосвідченим, але очманілим від радощів людям. І вони віддавали свої голоси за кожного, хто ефектніший був у своїх промовах за революцію.

Тепер вже було не те. Адже коли стало до діла, то меншовики з есерами стояли за дальше ведення війни, проти усіх домагань робітників і ставили опір розподілові поміщицької землі між селянами. Сьогодні більшовицькі вимоги підтримували вже не тільки на тих підприємствах, де більшовицькі організації переважали інші, як–от у металістів або кравців, але й на тих, де більшовицьких організацій не було зовсім: більшовицька критика діяльності Тимчасового уряду розкривала людям очі. Навіть тоді, коли доводилось Іванову виступати перед мітингом, який не приймав більшовицьких пропозицій, — однаково він бачив: це тільки дочасно, мине небагато часу — і ці ж таки люди стануть ентузіастами більшовицьких ідей.

…Лишь мы, работники всемирной, Великой армии труда, Владеть землей имеем право, А паразиты — никогда…

Голосування тим часом закінчилось: