Читати книгу - "Улісс"

Ха! Гуртом надвір і бадьорим підтюпцем уперед. До Берка, на ріг Дензилл і Голлс, ось їм куди. Діксон чистить їх на чім світ стоїть, а тоді, здавшись і лайнувшись чимміцніш, рушає слідом. Блум затримався біля сестри, хочеться ж вітання передати щасливій матері, з новонародженим, як вона його люляє там нагорі. Головне — дієта і спокій. А сама сестра як, теж змучилася, аж змарніла? Пильнування в хоромах Горнових ясно прочитуються в оцій крейдяній блідості. Пиворізів уже лизка злизала, тож він, надумавшись пожартувати на підхожу тему, шепче їй на вушко: Мадам, а коли й до вас прилетить лелека?

Повітря надворі напоєне дощовою вологою, небесною субстанцією життя, вона вилискує на дублінській бруківці під яснозоряним coelum[294]. Повітря Боже, повітря Отця всіх і всього, повітря іскрометне, всепроникне, добродайне. Глибше вдихай його. Бачить небо, ти, Теодоре Пюрфуа-Чистовіре, добре постарався, не звомпив! Клянусь: ти найвидатніший плідник, без будь-якого винятку, у всій цій розторганій-розторгованій, всеохопній, надзаплутаній історії. Приголомшливо! У ній лежала Можливість, Богом дана й Богом оправлена в оправу відомої форми, і ти запліднив її зі своїх скромних чоловічих ресурсів. Тримайся ж за неї! Служи! Трудись і далі, працюй як вірний пес, і к дідьку всю вченість і всіх мальтузіанців! Ти татусь для всіх їх, Теодоре. Гнешся під тяжким гнітом, замучений рахунками від різника та зливками золота (чужого!) у своєму банку? Вище голову! За кожного новозачатого пожнеш ти свій гомер стиглої пшениці. Глянь, зволожилося твоє руно. Сподіваюся, не гризе тебе заздрість до Дарбі Дулмена-Філемона з його Джоан-Бавкідою? Крикливий папуга та шолудива шавка — ото все їхнє потомство. Тьху! тільки й скажу я тобі про них. Він просто мул, дохлий пузоніг без хоч би якого запасу снаги, ламаний гріш йому ціна. Од їхнього злягу жодного знаку! Нема та й нема, я скажу! Іродове побиття немовлят, от як слід се назвати. Скажіть на милість, овочі й стерильне співмешкання! Давай їй біфштекси, сирі, червоні, з кров’ю! Вона ж стала пандемоніум усіх недуг, у неї гланди, свинка, пухирі, чиряки, пролежні, гузки, сінна лихоманка, дербіширський зоб, стригучий лишай, блукаюча нирка, жовчні камені, напади печінки, ведмежа хвороба й опухлі вени. Кінець панахидам і планам і голосінням і всій застарілій заупокійщині! Двадцять літ отакого добра, наслухався вже. З тобою не так, як із багатьма, котрі прагнуть, потім тягнуть, а тоді подумають та й передумають. Ти знайшов свою Америку, свою справу життя, ти покривав її яро, мов американський бізон. Що там говорить Заратустра? Deine Kuh Trübsal melkest Du. Nun trinkst Du die süsse Milch des Euters[295]. Глянь! Ось воно ллється в наддостатку для тебе. Пий, чоловіче, скільки його в тому вимені! Материнське молоко, Пюрфуа-Чистовіре, молоко роду людського, а ще молоко розброщених зір у тебе над головою, що блискочуть крізь тонку дощову запону, і молочко од скаженої корови, на яке зараз накинуться в корчмі буйні пияки, молоко безуму і молоко й мед краю Ханаанського. Занадто тугі дійки в корови твоєї? Хай — зате молоко її тепле і солодке й густе. Справжня тобі жирна bonnyclaber[296]. Припади ж до неї, старий патріарху! Хлепчи! Per deam Partulam et Pertundam nunc est bibendum[297]{732}!

Із хоромів Горнових бризнули дерболизнути, за руки побравшись, горланячи на все місто. Правила такі, що подорожніх і пізніше обслужать. Де ти спав ту ніч? А в Тімоті, в Кухля Битого{733}. А мі ліпш у старого Біллі. А розчепірки й кенді-ґумаки є? Де ж ті дідькові костоправ і ганчірник? Прбач, ни гнаю. Гурра, он він, Дікс! Доганяй, ґалантереє! А Панч де? Десь гуде. Агей, диви, пастор нализався{734}, з родилки човпе! Benedicat vos omnipotens Deus, Pater et Filius[298]. Подайте, містере. Зухи з Дензилл-лейн{735}. Ччорт, а хай тобі! Ану з дороги. Айсексе, а змети їх із тої довбаної сцени. Ви з нами, любий сере? Не ліземо в чуже жито. Ну й Лу, який добренький. Тут усє адна кумпашка. En avant, mes enfants[299]! Гармата нумер один, вогонь! До Берка! Пройшли вони звідтіля п’ять пересягів. Кінна піхтура Слеттері. Де той довбаний офігер? Стіве, пасторе, анахтемська віро! Ні-ні. Муллігане! Гей, на кормі! Повний вперед. Який там час на гадиннику. Скоро довбня в плечі. Муллі! Ти чо там? Ма mère m'а mariée[300]. Брританські бллаженства! Тррам-там-там парарам. Ага, на тобі. Видавить видавництво Друм-Друїдум Прес. Обкладинками обкладуть дві вредактриси. Теляча шкіра пісьтряво сіра. Пшик-ескіз для арт-маркіз. Найгарніша ірландська книжка на моїм віку. Silentium[301]! Ось вам спорт: робим спурт! Напрруга нарруга. Ну то перебіжкою до забігайлівки найближчої: анексія спиртного! Марш-марш! Гуп гуп попадали хлопці в суп а випить хочеться. Бурґундське, біфштекс, бізнес, біблія, бульдоги, бандарлоги, броненосці, бурдеї, біскупи, бородаї. Є живот або нап ешафот. Бурґундське й біфштекс борють Біблію. За Ірландію горлом дію. Потопчем тих, хто нас топче. Хрін і лизькавка! Кроком, кроком перекрочим ненароком. Падаєм подаєм. Біскупу браги барило. Стій! Жаби якоря гризуть! Регбі. Мала купа. Без ніг! Ай, моя лапонька! Вас зачепили? Надзвичайно вибачай-но!

Перед нами питання. Хто в нас ставить? Гордий власник дуль першокласних. Оголошую убожество. Шинкарка морг: лізь у зашморг. Ось несу десять су. Кінець тижня вся готівка лишня. А в тебе? Мед наших предків для юберменшів. І мені. П’ять нумер перший. А вам, сере? Добірного імбирного. Тікаю — візницького не бажаю. Море калорій. Заводить свої ходики. Зупинились доходились постаріли — нема милиць. Абсенту мині, панімаш? Каррамба! Яєчного лікеру або устриць із прерій! Украли часу мірило? В ломбарді воно, дурило! За десять хвалин. Висоловлюю хлипоку патяку. Нимазащо. Грудний забій у ‘го, га, Діксе? Після бою не. Закладаюсь то ‘го чміль учмелив як у себе в задочку хропачка давив. Діг ням матінку сиру землю. Да взяв собі паняночку… Знаш ‘го мадонну? Та вже ж. Тяглова кобилка. Гля на ню в не глі же. Люк сусова. Любо лю бити. Не те що тоща твоя теща. Закрий жалюзі, залюзі. Два ардилони. Сюди те саме. Гля, слизько. Грякнешся — не встанеш. П’ять, сім, дев’ять. Хвайно! Ну й пара пирогів у неї спереду! Та не для тебе, сопляче. Коб до себе повела та й ромчику залила. Не позириш — не повіриш. Жагучі очі, з любобастру шия… О склей мене, бо зара я зомлію! Що, сере? Бульба од рома ти зьми? То